Liudmila

У суботу вранці Варвара прокинулася з радістю, відчуваючи тихий і затишний вихідний день. Вона вже приготувала собі каву і влаштувалась на дивані з книгою, коли у двері подзвонили.

– Може, залишимо дітей мамі? – невпевнено запропонував Максим, глянувши на Вікторію. Дружина спохмурніла, перервавши збір валіз. Її пальці стиснулися на блискавці дорожньої сумки, а в голові миттєво

– Ти ще пошкодуєш сто разів, що мене виставила! Просити будеш, на колінах приповзеш! – Микола буквально захлинався злістю, роздуваючись, наче розлючений бик. – Не думаю, – Валентина

– Я більше не тягтиму оренду квартири за всіх, – заявила Катя своєму нареченому Євгену. – Ти без роботи п’ятий місяць, може, варто щось пошукати? – Мені складно,

– Юлько, привіт! Можна я зараз до тебе приїду? – Наташа говорила, насилу стримуючи сльози. – Що трапилося? – Запитала Юля, винувато глянувши на чоловіка. – Денис мене

Галина Петрівна важко зітхнула, дивлячись на годинник. Вже шість вечора, а молодша донька Марина так і не з’явилася. Старша, Ольга, як завжди прийшла після роботи, допомогла з прибиранням

– Нінка з роботи кімнату в комуналці купила, а ми все у твоєї матері тулимося, – Ганна склала висушену білизну, намагаючись не морщитися від запаху свекрушиної собаки, що

Двері рипнули протяжно, наче скаржилися на старість. Василь Петрович завмер на порозі батьківського будинку, вдихаючи знайомий з дитинства запах – суміш сухих трав, старих книг і чогось невловно

– Привітайте мене, дорогі батьки, я виходжу заміж за Єгора, – з порога радісно заявила Юля. Батьки переглянулися, Ганна запитала: – Це точно, дочко? А то минулого разу

– Слухай, не знаєш, як там у Кіри справи? – ніби ненароком запитав Діма, і уточнив: – Маю на увазі – глобально, не в дрібницях. Проблеми, може, які?