– А скільки я можу копійки рахувати? Їй навіщо гроші? Лежать, на трухлявіння перетворюються. А в мене життя повз минає, молодість! – Обурювався правнук
– Бабусю, привіт! Спиш знову, чи що? Артем із шумом увалився в тиху затишну квартиру Катерини Миколаївни, заносячи з собою морозну свіжість. Молодий, сильний, міцний красень правнук, був
– І що, ти мені хочеш сказати, що Ігор сидить на сайтах знайомств? Це безглуздо, – недовірливо констатувала Ангеліна. – Йому це навіщо? – Просто перевіримо, чого ти налякалася
– Як ти це мені поясниш? Як? Чоловік їй практично, як кошеняті, тицяв в обличчя екран телефону, в якому відображався додаток всім відомого сайту знайомств. Там відображалася її
– Знову твоя стара платівка: “Краще самотність, ніж жити з тобою?” – Запитав Паша. – Мені зараз піти, чи коли? – Ось ти й тут мене питаєш, що тобі робити? Як дитина, їй-богу! – зітхнула Катя. – Ну, зроби хоч раз щось по-чоловічому, як ти сам вважаєш
– Ой, все, Людко, не можу, – Катя сиділа за столом у невеликому ресторанчику, обхопивши голову руками. – Якби ти знала, як він мене дістав, цей Павлик! Бачити
– А про що ви мрієте? – Запитала Неля. – Я мрію про згущене молоко! – усміхнулася старенька. – Завжди любила згущене молоко з білим хлібом
– Ну що, Надія Яківно, прощатимемося? – Сказала Алевтина своїй старенькій сусідці. – Ось уже машина під’їхала, завантажуватимемося, переїжджаємо, трикімнатна тепер у нас буде. Діти та онуки в
– Я не думала, що ти так можеш вчинити! Якби я тільки знала, то ні про що не просила б тебе! Ти ще пожалкуєш про це, – додала свекруха, і кинула слухавку
Світлана Василівна стояла біля дзеркала у ванній кімнаті й міркувала над тим, як краще подати прохання своїй невістці Ірині. Вона знала, що це буде не просто, адже стосунки
– Ну, Варко! Завдяки тобі нам заборонили спілкуватися з онуком! Радуйся! – Маріанна Іванівна спідлоба дивилася на сваху
– Ну, Варко! Завдяки тобі нам заборонили спілкуватися з онуком! Радуйся! – Маріанна Іванівна спідлоба дивилася на сваху. – Я вам не Варка, а Варвара Вікторівна! І, між
– Та як ти могла нас так зганьбити на все місто! – Кричала мати. – Адже цей Вася все неодмінно розповість своїй матері. Я буду виглядати посміховиськом з твоєї милості
– Ти ж все ще збираєш на перший внесок по іпотеці? – Поцікавилася днями у Віки її мати, Олена Віталіївна, і не дочекавшись відповіді, продовжила. – От і
– А що, коли ніхто не прийде на наше весілля? – Занервувала наречена, обравши не звичайну дату
Рум’янощока Марія стояла посеред вітальні, притримуючи рукою свій живіт, що округлився, і з рішучістю твердила нинішнім і майбутнім родичам: – Наше весілля буде тридцять першого грудня, і це
Живе Паша один, пробачити не може собі, що мало часу з матір’ю проводив. Та, на жаль, час не повернеш назад, і виправити вже нічого не можливо
– Альо, Павлуша … Павло, синку, ти коли приїдеш? Пічка задиміла, підмазати б, ти тоді так помазав, прямо всю зиму топилася, так добре, й не диміла і… –
– Звідки ви? Чи надовго? – витирає сльози Ганна Тимофіївна. – Мамо, ну Новий рік же треба родиною зустрічати, ось ми й приїхали
– Ти чого там, мати? – Та пирогів думаю зробити, як ти на це дивишся, Михайле? – Та роби, – махнув рукою старий, – ревіла чи що? –

You cannot copy content of this page