Liudmila

– Тату, що за дитячий садок? Я біжу до тебе, Ніна залишає дитину сусідці, щоб теж допомогти, а ти… – Як же, розказуйте… Ось вам усім! – і

– Твій знову де вештається? Вже третій день, як на обід не з’являється, – посміхнулася сусідка Клавдія, спираючись ліктем на штахетник і примружившись на мій двір. – У

– У тебе було лише одне завдання, Віро! Одне! Чим ти взагалі думала? – Я… я не винна, Олеже. Все вийшло випадково… Я й уявити не могла… Віра

– Валю, цей новенький знову плаче і маму кличе? – спитала Алла, нічна нянечка в дитбудинку, прийшовши на зміну. – Вовка? Ні, начебто заспокоївся. Навіть додому тікати припинив,

– Привіт, тату, – пропищав у мобільнику дівочий голос, – ти вдома? Артем напружився: – Припустимо. – Чудово! – Зраділа Ангеліна. – Я тут унизу, валізу по сходах

У квартирі висіла грозова атмосфера. Ірина зі злістю різала рулет із лаваша з начинкою «сир із часником». Чоловік намагався ходити тихіше за мишу, і навіть маленький Сашко, відчуваючи,

– О, ти вже завтра повернешся? А я чекала на тебе тільки до суботи! – Відповіла я на звістку чоловіка про те, що він приїде раніше. – Так,

Рая вийшла заміж у двадцять два роки за веселого базіку Миколу, який був старший за неї на три роки. Хлопець працював постачальником і приїхав у їхнє селище укладати

– Геть, – тихо промовила вона. – Геть із мого будинку. – Чудово! – вигукнув Валера. – Тільки квартира все одно моя! По закону! Я спадкоємець! – Твоя?

Віталій стояв у своєму кіоску з шаурмою, як завжди. День видався нудним, тягнувся повільно, як гумовий. Кілька студентів забігли перекусити – швидко проковтнули свою шаурму, залишили крихти, та