– Та… Таня?! Ма… ма?! – Очі сина та чоловіка, здавалося, були готові вилізти з орбіт. – А… ви… що тут… Рита так і ахнула. – Та ось, прийшли подивитися, на що ти витрачаєш сімейні гроші, – Віра Павлівна пройшла у квартиру, як до себе додому, та критично оглянула обстановку. – О-о-о… євроремонт, треба ж… Ага… І стіл накритий! Як для серйозного банкету
– Я зараз відкрию тобі одну таємницю, – сказала Віра Павлівна, ставлячи переді мною кухоль свого фірмового какао. І я зрозуміла, зараз станеться щось неординарне. За сім років
– Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш? – Син притис телефон до вуха. – Ой, синку, я затримуюсь на роботі! Ще кілька годин. Потерпи маму не багато, я скоро буду! Потерпи маму… Ці слова застрягли у голові Ольги. Наче вона була якимось випробуванням, яке треба терпіти. Наче її присутність – важка ноша
– Коли тато вже прийде? Ти мені набридла! Де тато! Тато! Татко! – Продовжував кричати син. Дитячий голос шкрябав по нервах, кожне слово віддавалося болем у скронях. Максим
– Ти не можеш мене не пустити на весілля! Я ж батько! – Батько, який хотів видати дочку заміж у їдальні? У сукні з чужого плеча… – я зневажливо подивилася на нього. – І ти думаєш, вона захоче бачити тебе?
– П’ятнадцять тисяч за якусь ганчірку? – Віктор люто розмахував чеком перед моїм носом. – Це ж сукня! Звичайна сукня! Її одягнуть лише один раз, і все! –
– У мене дві пропозиції! – Незворушно видала свекруха. Ваш будинок можна здати, це буде дорожче. Я давно займаюся з нерухомістю, допоможу. Напишеш довіреність, здамо. А жити будете у квартирі поруч зі мною. – Дві кімнати вам поки що вистачить. Там ремонт потрібен після мешканців, але це все можна вирішити. Зробимо, гроші зі здачі будинку підуть на це, але я втрачу доходи, так що решта – теж мені
Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син! – Чудово! Значить – я тобі не син! І в старості за тобою нехай доглядає твоя люба Даша! – Легко погодився Микита
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син!
Не заздри світлу в чужому вікні…
Ніна з нетерпінням чекала на свого чоловіка Василя з роботи, так хотілося їй поділитися тим, що вона впізнала годину тому… Після обіду Ніна по сусідах дачних прогулялася, та
– У нас є такі гроші, – сказала Ганна. – Ти ж завжди накопичував. – Це накопичення на старість, – чоловік похитав головою. – Їх не можна чіпати. – Але ж це моє життя! – жінка нахилилася вперед. – Колю, без втручання не можна! – Не кажи дурниць, – він відмахнувся. – Полікуєшся пігулками. Лікарі завжди перебільшують
Ганна та Микола виховали двох дітей, збудували будинок, пережили бідність дев’яностих. Весь цей час чоловік був «господарем грошей» у сім’ї. Він був економним, навіть розважливим, весь час збирав
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки.
– Дивись, волосся випадає, живіт постійно крутить, а минулого тижня… Ну, та проблема з білизною, пам’ятаєш? Я обійшов усіх лікарів. Усі кажуть – здоровий! – Дружина тільки хитро посміхалася, слухаючи зрадника
– Олександро, ти взагалі чуєш, що я говорю? – Денис стояв у дверях нашої спальні й дивився на мене з таким виглядом, ніби я пропустила щось архіважливе. –
– Мовчи! Я все знаю! Як вам не соромно? Через вашу вигадку ми з батьком чотири місяці витрачали свої заощадження на вашу квартиру! Відмовляли собі у всьому! А ви… ви просто нас використали
– Мамо, я не просто так дзвоню! Я із проханням. Коротше, нам жити нема де. Оренда подорожчала, а з роботою зараз напружено, мені он оклад знизили й… –

You cannot copy content of this page