– Зате вам нормально у двох квартирах! Сподіваюся, розбагатієте…- зауважила невістка
– Мамо, всього пару-трійку років, – просив Арсен. – Ні! – Ну чому? – Та тому, що ми здаємо цю квартиру! – Тоді ми переїдемо до вас, сюди.
– Як минула п’ятниця? Відпочив? Виспався? – Запитала Світлана. – Угу, веселіше не придумаєш! Мало того, що я взагалі не приліг, то я ще й звівся весь – раптом з тобою щось трапилося! – Знав же, що ти мені так мстишся, але сидів і переживав
– Намалювався! Ти дивився на годинник? Хмільні похитування Ігоря здавались йому дуже смішними. Він хитався та іржав, як кінь. – Олену розбудиш! Згадка про дочку його злегка привела
– Як не зможеш? – обурилася Марина. – Я ж у безвихідній ситуації! Ти єдина, хто може допомогти! – Ну найми когось, – запропонувала Поліна. – Заплати подвійну ціну за терміновість. Це ж твоє весілля
– Ти уявляєш, вона відмовилася приходити на моє весілля! – обурювалася Марина. – На весілля! Ми вісім років знайомі! А вона просто сказала, що не прийде! І що
– Сергію, я тебе попереджаю. Якщо поїдеш зустрічати, ти мені більше не син! Я серйозно
Людмила Василівна сказала це спокійно. Не кричала, не плакала – саме спокійно, як кажуть про справу вирішену. – Сергію, я тебе попереджаю. Якщо поїдеш зустрічати, ти мені більше
Ось чому, цікаво, доросла жінка обирає собі, як плакальний жилет, чужу дитину-підлітка? Я поставила собі це питання надто пізно
Ось чому, цікаво, доросла жінка обирає собі, як плакальний жилет, чужу дитину-підлітка? Я поставила собі це питання надто пізно, коли мій син уже перестав сміятися. А почалося все
Величезні плани, але малі можливості…
Тетяна сиділа біля ліжка чоловіка. Дві доби не відходила, спала, поклавши голову на руки. Дітей, десяти та восьми років, взяла до себе її сестра. Борис отримав травми, роблячи
– Зіна, пробач мені та дозволь  повернутися! – Філімонов, ти що, на голову хворий? Навіщо ти мені потрібен, та ще й зі своєю дитиною?
Почалося все з того, що Степан Філімонов загуляв від дружини. І причина його вчинку загалом тривіальна: одружені вони з Зіною були вже сім років, а офіційно визнано, що
– Ти із-за нісенітниці пішла, Діно! Ну, запропонувала людина розподілити витрати, що такого? Усі так живуть
– Давай по-дорослому, – сказав Максим, не відриваючи очей від телефону. Він сидів за кухонним столом, гортав каталог керамічних кахлів, а перед ним стояла тарілка з вечерею, яку
– Ти всіх моїх довела! – Репетував благовірний
Весілля, медовий місяць, переїзд у квартиру чоловіка. Все сталося швидко, Олена була щаслива. Почалися трудові будні, сімейне життя. – Олено, завтра їдемо до моїх. Батько на шашлик запрошував.
– Знову Марія? – А хто ж ще? Тепер співає! – Чи поскаржилася, чи похвалилася наша вихователька. – І як бабуся з нею витримує?
У жодному дитячому садку мені не вдавалося спати вдень. Лежиш, нудишся, з боку на бік крутишся: і нудно, і ні про що не думається, і додому хочеться, до

You cannot copy content of this page