Liudmila
– Женю, ну навіщо нам дитина? – говорила дружина, – адже нам і вдвох добре! Милий, з дітьми стільки складнощів: вони ночами виспатися не дають, за ними потрібен
– Алісо, мама питала, ти вже продумала меню на наступну суботу? – запитав у дружини Максим. – А навіщо про нього думати? – Здивувалася Аліса. – Зберемося, як
Ірина та Сергій прожили разом тридцять два роки. Їхні діти давно роз’їхалися з батьківського дому. Жінка працювала головним бухгалтером на великому підприємстві вже двадцять п’ять років. Чоловік кілька
Олена стояла біля плити, помішуючи суп, коли чоловік увійшов на кухню та кинув на стіл запрошення. – Твоя зустріч випускників, – промовив Сергій, не відриваючи погляду від телефону.
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтинка в неї була наче й нічого, але руки від маминих відрізнялися. Пальці були коротшими
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Альошка, стоїть на ґанку і стукає у двері. Вона схаменулась, різко схопилася і, човгаючи босими ногами, побігла до дверей.
– Куди ти зібралася? Я тебе питаю – ти куди намилилася? Різкий крик брата остаточно вирвав Ольгу з ранкової дрімоти. Вона підвелася на ліктях у вузькому ліжку гостьової
Олена пересунула тарілки ще раз. Салати, м’ясна нарізка, дитячі кумедні канапки, фрукти, сир – все на місці. Незабаром зберуться гості. Привезли торт. Синові Мишку сім, попереду школа. –
– Мамо, забери мене звідси, я більше не можу! – тремтячим голосом благала Аня. – Я додому хочу! – То тебе ж тут ображають, карають, – хмикнула Марина.
Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по каптуру куртки. Серпень видався дощовим, небо затягло сірими хмарами, і здавалося, що сонце