Liudmila

Олександр сидів на дивані в орендованій квартирі та намагався зрозуміти, як він додумався в шістдесят шість років так круто змінити життя. – Годі мені мучитись, – казав він

– А де чипси? Я ж просив узяти! – Просив. Але у нас немає грошей на чипси. – Як немає? Я ж тільки вчора тобі гроші переказав! –

У суботу вранці Варя відвезла сина до батьків. Вона домовилася, що Денис якийсь час побуде у них. Повернувшись додому, Варвара дістала з балкона картонні коробки та почала збирати

– Тату, не треба… – маленька Алінка трималася за його куртку так міцно, ніби то була остання ниточка до життя. Очі її – великі, заплакані, як у наляканого

Віктор Васильович сидів у своєму кріслі-гойдалці, тому самому, з високою спинкою і протертим підлокітником, яке було йому вірним супутником усі роки шлюбу, і читав книгу. Він любив ці

Настя гортала глянсеві журнали про весілля й уявляла себе в пишній сукні з триметровим шлейфом. Поруч наречений Ігор вирішував завдання з анатомії, періодично зітхаючи. – Ігорьку, дивись яка

Тамара спекла малиновий пиріг. Запах уже поширився по всій їхній маленькій квартирі. Чайник видав пронизливий свист, і на порозі кухні з’явився Микола. – Яка золота у мене дружина.

– У дитбудинку тобі саме й місце! – вирвалось у Надії Василівни. Рома різко схопився і побіг у коридор, швидко накинув свою куртку і грюкнув вхідними дверима. –

– Все, люба, пізно ти схаменулася, тепер тільки чекати терміна, – підбив підсумок лікар, – інакше без дітей можеш залишитися. Лєра вийшла з кабінету, сіла на канапу, щоб

– Олено, яка ж ти дріб’язкова! Ну тобі шкода, чи що? Ми з тобою сім’я чи хто? – Шкода! – випалила Олена чоловікові. – Адже ти сам казав,