Liudmila

Речі я зібрала швидко. Попри прохання дорослої доньки та подруг не поспішати та почекати з переїздом, я як ніколи була впевнена у своїх діях. Мені було п’ятдесят два

– Ти глянь на нього! Знову очі залив і на диван завалився! Настя вереск матері чула навіть через навушники. – Та відчепись ти від людини, – глухо огризнувся

Ольга повідомила брата, що матері не стало. Їй здалося, що він зрадів цьому повідомленню. Останній рік був найважчим. Мама лягла. Ольга жила з нею останні чотири роки. Свою

Сестра Вані, Ліна, чомусь одразу не злюбила його дівчину Олесю. Це було дивно, бо жодних конфліктів чи зіткнень між ними жодного разу не було. Та й сама Олеся

Не стало Семена Петровича, – батька, діда, дядька, чоловіка, брата… годувальника та організатора всього сімейного та суспільного життя. Хто, я вас питаю, влаштував на роботу недолугого чоловіка доньки,

– Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. – Ех, одружитися б мені знову… Вибрав би нормальну жінку, яка знає своє місце. Марина працювала зі своїми квітами на

Катя стояла перед дверима сусідки з маленькою порцеляновою сільничкою в руках. Звичайна, майже дитяча звичка – не тримати вдома багато солі. «Менше буде сліз говорила її мама». –

– Лізо, що відбувається? Куди ти збираєшся? Навіщо тобі валіза? Ви вирішили їхати у весільну подорож? – Мамо, я просто їду. – Куди? – Ще не знаю, може

– Вибач, Олено, йду я. Іншу зустрів. Вона й сина мені подарує, в положенні вже, чотири місяці. Тільки давай, будь ласка, без скандалів. – Іван узяв сумку з

Клава любила чоловіка самовіддано, до тремтіння в кінцівках, до завмирання серця. Та і як його не любити: високий, статний, ні дати, ні взяти, Аполлон, блакитноокий і рожевощокий. Ну