Liudmila
Галина Семенівна стояла перед дзеркалом у ресторані, поправляючи зачіску та милуючись на свій новий костюм. Шістдесят п’ять років – солідна дата, і свято мало вийти гідним. Столик на
Катерина сиділа з колегою в кафе, обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися в офіс. Роботи було багато, кінець кварталу, звіти. – Давай із собою пампушок візьмемо. Пити
– Ах ти ж невдячна! Ми тебе ростили, годували, а ти заслаблого батька кидаєш! – Мамо, годі! Я ні гривні вам більше не надішлю, поки ви все на
Інна поверталася від своєї університетської подруги Катерини. Від її будинку, розташованого в новому житловому кварталі, збудованому неподалік центру, до околиці міста, де Інна винаймала квартиру, їхати було довго
– Ой, господи! Ну, подумаєш, сходив ліворуч! Усі мужики такі. Годі нити! Іди мирись! Чи ти думаєш у мене тут із пузом прописатися? – Мамо… Він взагалі зрадив
Марія сиділа в кабінеті жіночого лікаря і дивилася, як вона щось писала у її медичній карті. Взагалі-то, зараз не пишуть, зараз друкують. Але був час, коли все від
– Вечеря готова. Смачного! Металева каструля опустилася на стіл із глухим, важким стукотом, який змусив Вадима здригнутися. Звук прорвався крізь рев двигунів, що долинали з його навушників. Він
– Катю, чого ти завелася? – мляво виправдовувався чоловік. – Це Ліка, вона у нас працює, ми разом відзначали у ресторані здане замовлення. – Вона мене просто провела,
Наталка квапливо перевірила баланс на карті й важко зітхнула. До зарплати ще тиждень, а грошей лишилося на три дні. Іпотека, комунальні платежі, харчування – усе це лягало на
Настя з деяким занепокоєнням прислухалася до голосу чоловіка, який розмовляв із сестрою телефоном. Вона знаходилася на кухні й кришила салат, а Генка ходив зі слухавкою по залі. Ох,