Liudmila
– Мамо, це катастрофа, – затараторила дочка без жодного привітання. – Ноутбук накрився. Зовсім накрився. Прямо посеред проєкту. Я мало не збожеволіла. Аріна притиснула телефон плечем до вуха.
– Світлано, я не зможу з тобою поїхати. У мами ювілей. Може, ти перенесеш свою поїздку? – Може просто твоя мама перенесе свято на два дні пізніше, чи
– Я тебе засуджу! – вигукнула мати. – Давай! Починай! – відповіла Лариса. Вона не хвилювалася. Документи були оформлені за всіма правилами. Мати знову з’явилася тріпати їй нерви.
– Валерію, ти знову на рибалку? – дочка визирнула зі спальні, коли чоловік гуркотів на балконі вудками. – Угу, – коротко відповів зять і продовжив порпатися зі снастями.
– Олено, знову вона! – прошипів Максим, дивлячись у вічко. – Стоїть із контейнером якимось. Я завмерла на кухні з філіжанкою кави в руках. Дзвінок повторився – наполегливий,
– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі? Наталка, яка саме фарбувала останнє пасмо, так сіпнулася, що мало
Завірюха за вікном кружляла останні сніжинки року, що минає. У квартирі пахло мандаринами та ялиновими гілками. Олена міцніше затягнула пояс на махровому халаті. На столі перед нею лежав
Лариса сиділа на кухні у дачному будинку та перераховувала гроші від квартирантів. Дванадцять тисяч гривень. З них п’ять на продукти, три на дрова для дачі, дві на ліки,
– Це ж мій брат, йому нема куди йти, – суворо сказав чоловік. – І … подобається тобі чи не подобається… А виганяти я його не буду. Тож
– Аліно, мамо питає, ти приготуєш на новорічний стіл печеню і ті рулетики з баклажанів, які минулого разу всім так сподобалися? – поцікавився Олег. – На жаль, ні.