Більшість знайомих мені людей дізналися про те, що я в положенні тоді, коли стало видно живіт. Ми про це не дзвонили на кожному розі.
Із самого початку, знало лише вузьке коло людей: чоловік, найкраща подруга, наші з чоловіком батьки. Докотилася звістка про моє цікаве положення і до тітки, яка доводиться сестрою мого тата.
Тітку в нашій родині не люблять, бо вона заздрісна жінка, яка постійно шукає до чого б причепитися. Тітка вважає, що всі повинні насамперед бігти до неї за порадою, вважає себе мудрою і розумною особою. Але вона помиляється на свій рахунок!
Коли тітка дізналася, що я в положенні, вона передала мені через маму подарунок. Подарунок був пакетом з книгами про виховання дітей.
Книги були старі, радянські, у жахливому стані. Звісно, що вони відразу вирушили на смітник, я його навіть до дому не донесла.
Через деякий час, ми з тіткою випадково зустрілися на вулиці. Не встигли обмінятися привітаннями, як вона почала давати мені поради, щодо виховання дітей. У мене їх ще, навіть немає!
– Посуворіше потрібно бути! Сильно не балувати! Виховувати починай тоді, коли поперек лави дитина лежить, а не вздовж! Літературу тобі мати передала, черпай, вчися, користуйся! – розходилася тітка.
У мене був страшний день. Мені хотілося до вбиральні, тож, я намагалася потрапити додому з максимально можливою швидкістю.
Тітку я пару разів спробувала ввічливо перебити, але вона затикала мені рота, та продовжувала доносити до мене свою суперважливу інформацію. Я не стрималася, особливо, коли прозвучала її остання фраза.
– А чому ви самі не користувалися книгами? — я зробила товстий натяк на те, якими виросли мої двоюрідні брат та сестра.
Тітка вмить здулася, замовкла, я відразу сказала їй, що поспішаю, попрощалася і пішла. Можливо, я була груба, але моє запитання прозвучало цілком справедливо.
Як може давати поради, щодо виховання дітей, та людина, у якої з цього вийшов пшик? Мій двоюрідний брат, ще навчаючись у школі, жебракував у перехожих гроші на випивку.
Коли він став старшим, то з натовпом однодумців вони ночами грабували перехожих: відбирали гроші, стільникові телефони, прикраси. Так він одержав перший термін.
Двоюрідному братові немає й тридцяти, а його минуле вражає: загалом дев’ять років у місцях менш віддалених. Вийде, набідокурить, йде назад.
Двоюрідна сестра — багатодітна мати. Тільки діти при наявній матері, живуть із батьком та бабусею. І ця бабуся – не моя тітка. Тітка лише скаржиться, що їй не дають спілкуватися з онуками.
Сама сестра п’є. Стільки п’є, що виникає запитання, куди в неї стільки лізе? Вона важить п’ятдесят кілограмів, і одного разу вихвалялася, що може випити літру, і залишитися на ногах. Це вихваляння прозвучало, коли в неї вже було двоє дітей.
Чоловік двоюрідної сестри забороняв їй пити, не давав грошей, намагався не залишати її з дітьми. Мама якось розповіла, що ця горе – мати продала дитячі іграшки, щоб купити собі пляшку.
Це сталося незадовго до того, як сестру позбавили батьківських прав. Ось таких дітей виховала моя тітка. Цікаво, хоч одна розсудлива людина почала б дотримуватися її порад з виховання дітей? Як вважаєте?
