Моя тітка – зразок підприємливості. Так майстерно витягувати допомогу, розуміючи, що не всі члени сім’ї мають гарне фінансове становище, треба мати талант та нахабство. І, головне, ми всі допомагали за власною ініціативою.
Старша сестра батька, як і належить старшим, добре спілкувалася з усіма членами сім’ї. Ми ніколи не помічали, щоб вона про щось просила, натякала на допомогу, вона, можна сказати, ніколи й не скаржилася. Але нам було зрозуміло, що їй потрібна допомога. Ми так виховані, що в сім’ї всі повинні один одному допомагати, підтримувати та рятувати. Тільки тепер стало зрозуміло, що нашою простотою душевною користувалися.
Моя тітка пізно вийшла заміж і досить швидко розлучилася з чоловіком, коли їхньому синові було близько чотирьох років. Вона скаржилася, що колишній чоловік ніяк не допомагає синові: ні грошима, ні спілкуванням. У нашій сім’ї це викликало обурення: як так можна поводитися зі своєю дитиною?
Безумовно, нам було дуже шкода сестру батька. Періодично ми купували нові або віддавали старі непотрібні речі для неї та її сина, Вовки, на свята дарували гарні подарунки: побутову техніку, сучасні іграшки, щоб дитина не відчувала себе обділеною. Якщо намічалися якісь виїзди на природу чи розваги з дітьми, то тітку та її сина завжди брали із собою.
Не можна сказати, що вони жили якось неповноцінно. Ми всіляко намагалися створити для них добрі умови. Все робилося від щирого серця і без очікувань чогось натомість. Коли постало питання про вступ Вови до університету, то мої батьки запропонували допомогу.
Моя мама викладач української мови, тато педагог з фізики. Вони досить гарні репетитори. Після основної роботи вони навчали дітей вдома чи в школі. При цьому знайшли час, щоб займатися з татовим племінником безкоштовно, оскільки в нашій родині всі мають вищу освіту, і ми вважаємо, що це важливо для розвитку особистості.
Тітка все голосила, що їй незручно і вона потихеньку віддаватиме гроші, але мої батьки нічого від неї брати не хотіли, а тільки говорили, щоб вона на ці гроші краще купувала дитині фрукти.
Потім у тітки сталося нещастя вдома. У сусідів згори порвало батареї, а вони поїхали на вихідні загород. Квартира тітки «попливла». Залишатися там було неможливо, тому що спочатку необхідно було все висушити, а потім і зовсім робити ремонт, оскільки стелі зіпсовані, шпалери вимокли, підлоги здулися.
Спочатку вони жили в нас, але потім моя мама натякнула батькові, що дві господині на кухні якось тіснувато. Мої батьки мали ще одну квартиру, яка дісталася мамі у спадок. Але всіма побутовими питаннями опікувався батько. Він попросив квартирантів з’їхати та віддав ключі від квартири своїй сестрі.
Ми з родичами почали обмірковувати, як робитимемо ремонт, що можемо зробити самі, що попросити знайомих за меншу вартість. Проте татова сестра, на диво, з ремонтом не поспішала. Аргументувала вона це тим, що спочатку необхідно, щоби все у квартирі все висохло, і взагалі вона не хоче нас напружувати цим питанням. Це правда, у кожній родині є свої клопоти та турботи, будні закрутили, і питання про квартиру тітки відійшло на другий, якщо не на третій план.
До того ж тітка так майстерно годувала нас байками про те, що йде розгляд з експлуатаційною службою, з чиєї вини сталася аварія, то зі страховою компанією, то сусіди гальмують, то що, тому пильність ми втратили. Щоразу, коли ми торкалися цього питання, тітка казала: «Якщо я вас турбую, я можу з’їхати, ви тільки скажіть». У нас навіть у думках не було її виганяти. Куди вона поїде? У її помешканні погром! Так це питання і залишилось не вирішеним більше, ніж на рік.
І ось нещодавно моя подруга дитинства, з якою ми близько спілкуємося і яка в курсі наших сімейних справ, запитала, чи не моя це тітка купує собі квартиру. Я, звичайно, була здивована і попросила подругу перевірити ще раз інформацію. Треба сказати, що моя подруга працює в БТІ та займається оформленням нерухомості. Вона зв’язалася з рієлтором, до якої звернулася моя тітка з метою придбання квартири. Подруга розпитала його та інформація підтвердилася.
То був удар. Близька родичка, яку ми взяли під крило, виявилася не такою вже й близькою. Спочатку я подумала, може мені мої батьки не розповіли про всі ці справи з квартирами, але, як виявилося, вони теж були не в курсі. Ми думали, що ми одна сім’я, що ми відкрито говоримо про свої проблеми, великі покупки, а тут ось як. І це рідна сестра батька! Ми не стали одразу дзвонити тітці, а вирішили відвідати її затоплену квартиру.
Квартиру відкрила молода пара. Ми представилися, сказали, що шукаємо нашу родичку, на що вони відповіли, що вона тут не мешкає, а здає цю квартиру вже близько року. Краєм ока я побачила, що ремонт свіжий.
Виходить, квартиру вона не продала, а просто здала в оренду. Тоді на що вона купує нову? Тітка казала, що заробляє вона небагато, та й здавши квартиру за рік таку суму не наскребеш. Чи вона прикидалася? Ми вирішили заспокоїтись, хоча це було нелегко, і просто запросити тітку на вечерю.
Тітка, нічого не підозрюючи, прийшла повечеряти. Вечір перестав бути нудним, коли батько запитав у своєї сестри, чому в її старій квартирі проживає молода сім’я. Тітка й оком не моргнула, впевнено відповіла:
-А я що, не розповідала, що почала здавати квартиру в оренду?
Ну й актриса, ну треба ж. Батько розлютився і випалив, мовляв, ти рік на нас заробляла, вічно прибіднювалася, а за спиною ось що витворила.
– А що я зробила? Я збирала стільки років на житло своєму синові. А де йому жити? З матір’ю? Хто про нього подумає? Так, дякую за вашу допомогу, я дуже – дуже вдячна, але ж я вас ніколи про неї не просила. Ви мені самі її пропонували. А коли пропонують, треба брати. Чи не так?
Мама моя не витримала:
– Щоб завтра тебе в нашій квартирі не було!
– Але ж у мене там квартиранти! Дайте мені хоч би тиждень! – Попросила тітка.
– Ні, люба, ми тобі вірили та чекали понад рік, коли вирішиться питання з твоїм затопленим титаніком. Віддали нашу квартиру, виселивши таких добрих мешканців. Ми втратили додатковий дохід, аби тобі з Вовою було добре.
Тут після школи прийдеш, голова пухне, не встигнеш відпочити, як діти приходять на репетиторство. І тиснешся, і намагаєшся заробити. Іноді себе та свою дитину утискали, бо хотілося вам допомогти. А ти молодець, купила нову квартиру, тепер сама проси своїх квартирантів виселитися, – відповів тато.
– Були б ви на моєму місці, зробили б те саме, – сказала тітка.
– Ні, – сказав тато. – Я б нишком так не зробив.
