Одного разу зі мною в інтернеті познайомився хлопець на 4 роки мене молодший з іншого кінця України. Я закінчувала інститут, він – школу. Півроку ми листувалися, а потім це все раптово переросло в бурхливий інтернет-роман – з віршами, піснями, сльозами і безсонними ночами.
Вирішив випробувати долю і приїхав в моє місто – поступати в головний вуз країни. Ми були знайомі 2 дні, це була наша третя зустріч, коли нас з ним і ще мою сестру збив на пішохідному переході хаммер. У нас з сестрою зламані тази в 3 місцях, операція, довге відновлення, ходьба на милицях … І в усі найстрашніші моменти він був поруч. Він тримав мене за руку, коли я півгодини лежала, затиснута під колесами машини. Тримав мене, коли я в перший раз намагалася сидіти після операції.
Гуляв зі мною черепашачим кроком по двору, коли я заново вчилася ходити без милиць. І, до всього іншого, вступив і залишився тут зі мною. Ніхто ніколи не був зі мною так ніжний і уважний, не дарував мені стільки теплих слів і любові. Я ось до чого це все пишу: якщо вас бентежить вік або відстань, благаю, забийте на це, це така дрібниця! Не пропустіть свою любов через безглуздих забобонів, дозвольте собі мріяти і вірити в свої мрії! Вони збуваються!
**************************************************************************************************
Думаю, багатьом знайома закоханість по інтернету. Познайомилася з хлопцем з іншого міста, почалося все в телеграмі, потім – «Фейсбук». Спілкувалися ми дуже багато, закохалася по вуха, але він ніяк не хотів зустрітися (фото у нього не було, та й мене це не парило), так і спілкувались 5 років. Поступово він зовсім пропав, але я ніяк не могла викинути його з голови. У день мого народження пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв ну вже дуже гарний хлопець в костюмі і з букетом. Я навіть не відразу зрозуміла, до кого з’явився цей красень. І тут він стає на коліна, починає лепетати щось невиразне, червоніє … І я розумію, що це ВІН. Виявилося, розвідав мою адресу і приїхав за 2 тис. км, щоб просити моєї руки. Сказав, що не відпустить людину, яка полюбила його думки.
**************************************************************************************************
Моїй бабусі за 60 років. Розповіла, що в шкільні роки у неї була любов. У 18 років він пішов в армію, вона вийшла заміж. Десь в 58-59 років до неї в «Однокласники» додається солідний такий чоловік (виявилося, її перше кохання), почали спілкуватися … Менше ніж через півроку вони вирішили побачитися, і вона поїхала до нього (на поїзді 2 доби) , з’їхалися. І живуть ось уже роки 2, з чоловіком розлучилася, до нас приїжджає рідко.
Зате тепер я точно знаю, що любов є і живе не 3 роки!
