Моя найкраща подруга вийшла заміж “за зальоту”, принаймні сама так говорить. Перший рік вони жили добре, з’явилася лапочка-дочка. Але потім щось пішло не так, як говорила Іринка (моя подруга), їй з ним не цікаво, пристрасть минула і говорити їй з ним нема про що.
Я ж завжди бачила в Сергії людину з тонким почуттям гумору, дуже тактовного і він знав собі ціну. Іноді в його присутності я навіть губилася, не знаю чому, але мені здавалося, що я не дуже хороший співрозмовник для нього.
Коли дочка пішла в садок Іра і Сергій розлучилися за її ініціативою, вона просто заявила йому, що любов пройшла. Мені і моєму чоловікові (дітей у нас немає) було щиро шкода зруйнувати сім’ю і маленьку Віку, яка дуже любила їх.
Я багато говорила подрузі, що не потрібно рубати з гаряча, але вона наполягала на своєму. Після розставання Сергій замкнувся, став часто випивати і втратив високооплачувану роботу.
Мені було його дуже шкода, я намагалася всіляко підтримати його, він став мені часто дзвонити, спочатку ми говорили тільки про Іру, але з часом стали телефонувати просто поговорити.
Він заїжджав до нас і став справжнім другом сім’ї. Ірина до речі не знала, що ми подружилися. Мій чоловік працює перекладачем і часто його немає вдома.
Іноді Сергій заїжджав без нього, не знаю як-так сталося, але я стала нудьгувати по ньому, часто думати і бачити його уві сні. Тепер я зрозуміла, що ми з ним “на одній хвилі”, ще ніхто ніколи так мене не розумів.
Мені завжди було з ним цікаво і я помітила, що його ставлення до мене теж не просто дружнє. А недавно Сергій сказав, що якби він не знав мого чоловіка, він би не замислюючись, “відбив” б.
До чоловіка залишилася тільки повага, та й ніколи у мене не було великої любові до нього. Сергій знайшов роботу, звичайно не таку престижну як раніше, але все ж зав’язав зі шкідливими звичками.
Я не знаю як бути, боюся робити помилки. Адже якщо буду з Сергієм мене багато хто засудить, та й Ірина напевно перестане спілкуватися зі мною.
