Влад випив каву у Христини і потім захворів

У серпні минулого літа я почав зустрічатися з дівчиною. Погуляли ми з нею місяць. Я до неї якось охолов. Почала вона мене дошкуляти всякими розпитуваннями-допитами, мовляв, де був і з ким, чому не дзвониш, і інше. Наполегливо хотіла мене зі своїми батьками познайомити.

І ось в один вечір я зателефонував їй і схвильованим голосом сказав, що завтра нам потрібно зустрітися і серйозно поговорити. Вона сказала, що буде мене чекати. Вранці я зібрався і відразу ж поїхав до дівчини. Вона привітно зустріла мене.

– Заходь, вдома нікого немає – сказала вона.
– Я якраз кави зварила.

Вона налила мені каву. Вона була дуже ароматною, з якимись спеціями. Я випив цілу чашку. Говорили ні про що. Але до розмови про розставання так справа й не дійшла. У мене просто язик не повертався почати цю тему, сам не знаю, чому.

А дівчина нічого й не питала. Так я просидів у неї на кухні, попив кави і пішов додому. Я йшов додому і не міг зрозуміти, чому я не розлучився з нею. Вирішив, що скажу їй все по телефону, але кожен раз, коли я їй дзвонив, мене, немов хтось за язик тримав, і я не міг почати цю тему.

Відчувати я став себе дивно: мене почало все дратувати. Я не хотів більше спілкуватися з дівчиною, але і кинути я її не міг. На душі ставало так гидко, що хотілося звести рахунки з життям. Якось на вихідні я разом з батьками поїхав на дачу.

Вона перебувала в маленькому селищі, в якому жили одні старі, але там була прекрасна природа: річка, ліс. Мої батьки пішли в будинок, а я затримався на вулиці.

У цей час повз проходила бабуля, у якій ми часто молоко купуємо.

– Чи страждаєш, синку. Тяжко тобі – сказала бабуся.
– Чому це? Все добре – відповів я.
– Привороженим завжди важко – додала вона і пішла далі.

Всі вихідні я думав про дівчину і про слова бабусі. Я чітко вирішив, що після вихідних точно з нею розлучуся. Але, повернувшись додому, у мене знову нічого не виходило. Навіщо щось я ходив з нею на побачення, дзвонив.

Вона мене приваблювала і відштовхувала одночасно. З горем навпіл я дожив до вихідних і знову поїхав на дачу. Мамі я сказав, що пішов за молоком. Я зайшов у двір бабусі. Вона на мене дивилася так, ніби чекала.

– Мені молочка – сказав я і простягнув банку. Бабуся винесла мені молоко. Я взяв банку і стою, не йду.
– Ви можете з мене приворот зняти? – запитав я, думаючи, що бабуля мене зараз пожене в три шиї.
– Можу, синочок. Почекай мене тут, за мною не ходи.

Бабуся пішла в будинок. Я чекав її хвилин п’ять. Бабуся винесла мені баночку води.

– Постав на ніч біля ліжка. А вранці вилий цю воду на перехресті через ліве плече. Я запитав, що я повинен, грошей запропонував, але бабуся з мене нічого не взяла. Я зробив все так, як мені сказала бабуся. Вранці в цій воді було щось чорне: чи то бруд з черв’яками, але розглядати я не став. Вилив воду в умовленому місці.

А через хвилин п’ять мене охопила така лють, що я вирішив тут же подзвонити дівчині. Але вона мене випередила. Я відповів на дзвінок, висловив їй все, що думаю про неї, що знати її більше не бажаю і кинув трубку. Іноді я зустрічаю вже колишню дівчину. Вона зовсім не така красива, як мені здавалося, а навіть навпаки, досить страшна.

Related Post

Коли шеф приїжджає вранці на роботу, розмови затихають, усі нервово втикаються в моніториКоли шеф приїжджає вранці на роботу, розмови затихають, усі нервово втикаються в монітори

Занадто довго я не могла нікуди влаштуватися, довелося працювати не за фахом, але я подумала, що, маючи вищу освіту, мені не важко буде працювати, впораюся. Спочатку я вважала, що мені

Вадиму подзвонила його колишня Аня, яка заради нього вирішила розбитися на машиніВадиму подзвонила його колишня Аня, яка заради нього вирішила розбитися на машині

Дзвінок мобільного розірвав тишу на тисячу дрібних шматочків, тут же осіли на стіни. Він глянув на екран – її номер. Вдихнувши на повні груди, він відповів на дзвінок: – Алло.