Цю історію розповіла мені моя мама. Колись, коли вони ще дуже давно жили з батьками, точніше з моєю бабусею, то стався дуже неприємний казус. Мій батько тоді був ще дуже молодий, багато чого не вмів, не знав як правильно господарство вести, тоді якраз від корови треба було почистити, він якось так сталося що випустив її з хліва.
Все то нічого, але корова та поки тікала, то рогами зачепила мотузку з білизною, і кілька речей ляснулися в ту купу гною. Нічого цінного там не було, окрім сукні моєї бабусі. Вирішили їй поки нічого не казати.
Зять для тещі подарунок готує, квіти купив завчасно, поставив, а я маленька була, от і витягнула 1 троянду. Погралася та й викинула, дитина, що візьмеш. Батько мій світиться від щастя, припрошує тещу в кімнату, каже ідіть, там подарунок від мене. Вона як побачила 10 троянд, так їй погано і стало. Але виду не подала.
Потім за обідом якась мова зайшла за пам’ятники, мій батько почав розповідати про те що є Антон, товариш, який буде гарно робить пам’ятники на кладовище. Я мала була, не пам’ятаю, але мама сказала, що бабуся тоді аж зблідла.
Ну і звісно заключним моментом стало те, як мій батько з рулеткою міряє вночі бабцю, бо сантиметра не знайшов, п сукню треба купити під розмір. Від того що робить зять, у бабці ледь мову не відняло.
Пам’ятник, 10 троянд, міряє рулеткою серед ночі, такий хороший став, загадковий якийсь, в ресторан всю сім’ю запросив, невже від мене позбутися вирішили? Не бувати цьому, і тут бабця як заволає, пів села збіглося на це дійство, довго ще довелося пояснювати і вибачатися татові за ту сукню.
