Вперше вона закохалася в 10 класі. Їй тоді було уже 16, і мала право, якщо чесно. Бо всі її однокласниці вже бігали на побачення. Соня була трошки іншою. Ні, візуально вона була такою ж як і всі дівчата однолітки. Тільки починала дружити з косметикою, як то кажуть убиралася в пір’ячко. Але була досить гарною, фігура вже сформувалася, риси обличчя стали більш жіночними.
Зі школи їх щотижня відправляли на курси водіїв, це був такий приємний бонус, безкоштовний. В групі водіїв де вона вчилася було ще кілька дівчат, але вони, чесно кажучи не дуже відрізнялися красою чи розумом, такі собі, посередні, ніякі, словом.
Перші тижні навчання давалися важко, бо механіка автомобіля потребувала особливої уваги і кмітливості. Але практичні заняття вона любила. Тато навчив її їздити, ще коли їй було 9, тому вона з легкістю могла втерти носа своїм одногрупницям і навіть хлопцям.
Інструктажі з водіння проводив Юрій. Він був сином директора автошколи, і треба сказати знав свою справу. Чи то недостатньо уваги від жінок, чи якісь інші обставини змусили його звернути увагу на Соню. Ще б пак, до тої пори у неї вже був сформований смак, власний стиль. І вона відрізнялася від дівчат, які ще могли дозволити собі вдягти щось недолуге.
Навчання проходило з кожним днем все цікавіше. Їй також подобався Юра, не дивлячись на те, що йому 28, їй всього 18. Він був надто грубим до неї, навіть брутальним. З іншими дівчатами він взагалі майже не розмовляв. Вважав, що це не дівчача справа.
Одного разу, виходячи на перерву, він побачив її в гурті дівчат і позвав до себе. Вона запитальним поглядом подивилася на нього.
Юра злісно на неї подивився і одним махом викинув недопалок з рук. “Моя дівчинка такого робити не буде”. Розвернувся і просто пішов. Соня думала їй здалося. Наступний урок у нього пройшов напрочуд легко і цікаво, вона ловила кожне його слово і запам’ятовувала його, відкарбовуючи кожну емоцію, кожну мімічну зморшку в своїй юній голові.
Він після цього випадку став поводитися більш ніжно, і всі одногрупниці бачили ці незвичні стосунки. Багатьом це не подобалося, адже всім в глибині душі хотілося щоб на них звернув увагу такий красень. В школі на звичайних уроках її вічно жартувати, щодо того що він старий. Вона не звертала увагу, відсміювалась. Мала свій авторитет, тому ніхто не посмів би сказати щось більш образливіше ніж такі жарти.
Вони почали ходити на каву, часто їздили на практичні заняття вдвох. Але нічого такого він собі не дозволяв. Юра дивися на неї як на скарб, він просто не міг собі дозволити її образити. Тим часом її успіхи в школі водіїв зростали. З розсіяної дівчини вона перетворилася на “акулу” яка бездоганно знала правила дорожнього руху. Здивуванню батьків не було меж. Як їх “безнадійна” донька, як вони вважали стала такою старанною. Вона не була безнадійною, в жодному разі. Раніше їй просто було не цікаво.
Він прийшов до неї на випуск, допомагав з іспитами, потім забирав з університету, допоміг влаштуватися в логістичну компанію. Вона мала гарні знання міста, знала всі світлофори і закутки. А потім зрозуміла – все завдяки йому. Дівчинка виросла, стала ще кращою, ще елегантнішою. Більше не виглядала як підліток. Вона була жінкою. Так, декілька разів у них було “дещо”. Але в результаті навіть знайомство з батьками не посприяло їх відносинам. Вони були ідеальними одне для одного. Просто, такі відносини не можна псувати весіллям, дітьми та побутом, сказала вона. Вони продовжували зустрічатися, сидіти в кафе, їздити по нічному місту. Соня вражала його своїми навиками, розумом, харизмою. Він би не зміг її лишити, ніколи.
Далі дороги розійшлися. Але назавжди Соня і Юра лишилися найкращими друзями. Чи може не друзями. Але та любов, вона наче кармічна, така, що буває раз в тисячу років. І вони не стали її руйнувати, залишившись в житті один одного найкращим спогадом.
