Проблеми спілкування з батьками у мене були завжди, особливо з мамою. Мені ніколи не дозволяли мати свою думку, а тим більше її висловлювати. Річ у тому, що я єдина дитина в сім’ї, і батькам вже було за тридцять, коли я з’явилася.
Тому вони вважали, що мене треба виховувати у суворості, щоб не розпестити і не зіпсувати. Коли я намагалася відстоювати свою точку зору, мені просто затуляли рота словами: «слухай і роби те, що тобі кажуть».
Було дуже прикро, поділитися не було з ким, подрузі сказати було соромно, хоча вона й бачила не раз таке «виховання» моїх батьків. Я вирішила, що коли виросту, обов’язково житиму окремо, хоча б навіть у гуртожитку.
Мені пощастило, тому що вчитися в нашому містечку було особливо ніде, поїхала до столиці, і нарешті збулася моя мрія – я живу далеко від батьків. Телефоном вони мене виховують, але тут я довго не слухаю, посилаюся на зайнятість.
Мама ображається, що я рідко дзвоню. Цікаво, як вона відреагувала, якби знала, що кожного разу, коли я їм дзвоню, я просто виконую обов’язок. Вважаю, що зобов’язана поговорити з ними раз на тиждень.
Говорити мені з ними нема про що, я не звикла ділитися своїми проблемами чи мріями, тому розмова у нас виходить одностороння. Я говорю, що в мене все добре, а мама дає, як завжди, вказівки та настанови.
Нещодавно батьки приїхали мене відвідати, а заразом і перевірити, як я навчаюся і як поводжуся. Спочатку я зраділа, адже трохи скучила, але потім помітила, що нам і говорити нема про що.
Мама трохи змінилася, стала добрішою, але мені вже байдуже. Я розумію, що не дуже люблю своїх батьків і думаю, що вони це теж помітили.
Виїжджаючи, батько сказав, щоб я пам’ятала, що вони люблять мене, переживають. Я розчулилася, але коли він сказав, що бачить, що його суворе виховання було мені на користь, мені захотілося, щоб вони поїхали, і більше ніколи не приїжджали. Вони так і не зрозуміли, що зіпсували мені все дитинство.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…