Вважається, що старі люди – мудрі люди. Чого не скажеш про мою свекруху. У неї дар завжди потрапляти в різні неприємні історії, з яких всієї рідні доводиться її визволяти.
Нещодавно вона зробила нам черговий сюрприз. Наразі досить просто отримати грошовий кредит. Цим свекруха й користується. Причому робить це потихеньку, не радячись ні з ким із нас.
Нещодавно наша дочка одружилася. На сімейній раді зі сватами та молодими ми вирішили, що гроші розумніше витратити на квартиру для молодих, ніж на весільний бенкет. Але свекруха виявилася проти.
Вона хотіла, щоб усе було за традицією – біла сукня в онуки, рясна гулянка, рідня за столом. І сама виклала гроші на все це. Ми дивувалися, але вирішили, що вона виклала на весілля свої давні збереження.
Відпочинок у Туреччині для себе, вона теж сплатила сама. Причому нам сказала, що путівку їй купили дочка із зятем, а тим, що це ми з чоловіком сплатили. Ось так вона крутилася, всіх обманюючи та все більше занурюючись у трясовину кредитів.
Вона навіть точно не пам’ятала, скільки набрала кредитів. Дійшло до того, що їй довелося взяти кредит на погашення попередніх кредитів.
Згодом співробітники банку попередили її, що розплачуватись їй доведеться квартирою, а може й свободою. Після цього спілкування свекрусі викликали швидку. Тож вся її таємна кредитна діяльність стала явною.
Зрозуміло, що шок для нас виявився неслабким, агресія кипіла. Але й кидати матір у біді теж ніхто не збирався. Почали шукати вихід. Грошей немає – ми всі віддали на квартиру доньці. Думки про кредитну кабалу відкинули відразу.
Залишився один реальний і розумний вихід – продати двокімнатну квартиру матері, а їй купити одну. Якраз вистачить виплатити борги. У глибині душі я розглядала це і як виховний крок: вона повинна бути покарана за свою легковажність!
На оголошення нашого рішення ми зібралися всім сімейством: ми з чоловіком, його сестра з чоловіком. Свекруха клопотала, всаджуючи нас за стіл. Вона була впевнена: зараз ми оголосимо їй, що ділимо її борги між собою, і знову почнеться безтурботне життя.
Ми ще раз обговорили ситуацію, перерахували усі борги. Потім чоловік, на правах старшого сина, оголосив мамі наше спільне рішення про продаж її квартири.
Для свекрухи це був грім серед ясного неба. Вона плакала і голосила, дорікаючи дітям за невдячність і називаючи себе бездомною сиротою. Навіть мій терплячий чоловік не витримав:
– Мамо, схаменись! Яка бездомна сирота? Ми купимо тобі квартиру. А те, що однокімнатну, то вже твоя провина! Нехай тобі буде уроком. Сподіваємося, банки будеш за кілометр обходити.
Але свекруха не вгамувалася. Сестра чоловіка теж не змогла більше мовчати й висловила матері все, що накипіло.
Скінчилося тим, що свекруха на всіх нас образилася і варіант наш не прийняла. Вона бачила єдиний вихід, щоб ми виплатили її борги, а де ми візьмемо гроші, її не турбувало. Можливо, вона розраховувала, що ми по її прикладу наберемо кредитів.
Ми із чоловіком оголосили, що на кредити свекрухи грошей не маємо, а мали б – не дали. Сестра чоловіка згодна з нами. Безвідповідальність у похилому віці зовсім непробачна. Тепер нехай пожинає те, що посіяла. Рано чи пізно їй доведеться прийняти наш варіант із продажем квартири.