Ця зима видалася напрочуд важкою. У чоловіка майже не було замовлень а двох діток треба було підіймати. Оксана взяла кредит. Мала виплатити з дитячих та підзаробити небагато в інтернеті. Не вийшло. Всі в цьому році якісь скупі були на гроші.
Час йшов, а кредит треба було віддавати. Вже і відсотки набігли. Добрячі такі, раз в 5 більші ніш сама позика. Але що робити, винна – віддай. Вона працювала вдень і вночі, але постійно щось йшло не так. То у старшої черевики порвалися, то меншому на підгузки треба. А ще ж годувати дітей, вони теж солоденького часом хочуть. Не сказати що чоловік ледар. Навпаки, старався як міг.
За першим кредитом пішов 2, потім 4, 8. Як тільки їй, мамі в декреті з 2 дітьми таке давали? В неї ж ні роботи, ні доходів. Але давали, а під такі відсотки, що душу дияволу продасиш, а всеодно мало буде.
Пік проблем настав тоді, коли по кожному кредиту була прострочка. Ні, Оксана звісно збиралася віддавати, і з задоволенням закрила би ці фінансові питання. Але ті невеличкі частини, якими вона гасили кредит, здавалися мізерно малими серед тієї купи боргів що вона набралася.
Брала додому роботу, працювала віддалено, економила на всьому. Дарма. Боргова яма все більше засмоктувала дівчину. Ті гроші, які вона внесла, вже разів 5, як не більше погасили кредити з лишком. Ти де там? Відсотки росли.
В повному розпачі вона почала перечитувати кредитний договір. Знайшла одну прогалину, другу, п’яту. Тим часом кредитори уже продали кредит до колекторської служби і почали обдзвонювати родичів та знайомих. Крім того, що телефонували самі кредитні спеціалісти, телефон розривався від дзвінків замовників та друзів. Всі звинувачували її в Бог зна яких гріхах,так і не розібравшись.
Одного разу її терпець увірвався, вона взяла слухавку і сухо відповіла:
-Слухаю.
На другому кінці пролунав монолог. Дзвонили з кредитної спілки, вимагали повернути кредит, казали що заберуть майно, позбавлять батьківських прав.
– Позбавляйте. От прямо зараз дзвоніть і позбавляйте. Вимкнулась. Потім дзвонили інші, вона попросила представитися і назвати компанію яку вони представляють, назвати посаду. Спантеличила своєю відповіддю операторів, вони явно не були готові до цього.
Далі гірше. Дзвонила вже сама. Просила надати інформацію по кредиту. Вибивала пільги, кричала що по закону на карантині пеня не рахується. Вийшло. Майже половину боргу їй списали. Інше заплатила.
Лишився мізер. Вона, заручившись своїми знаннями з економіки та фінансів, керуючись статусом непрацездатної, бо ж в декреті, просить зупинення відсотків, розбиття суми кредиту на частини. Вийшло.
Говорила з ними грубо, сухо, не боячись. Вивчила всі дані та договори які підписувала. Знаючи свої права та обов’язки кредитора, воювати стало значно простіше. За розголошення пригрозила судом. Дзвонити знайомим перестали.
Часто буває так, що люди потрапляють до боргової ями, а вибратися звідти вкрай важко. Разом з тим, Оксана виправила свої помилки. Взяла себе в руки і зібрала волю в кулак. Довела своїм прикладом, що відстоювати права можна і треба. Навіть якщо для цього доведеться просити, вимагати чи вивчити на пам’ять всю конституцію.
