Ніна підраховувала залишки пенсії, та намагалася зрозуміти, як її краще розподілити, щоб вистачило до наступного місяця. Коли вона жила одна, коштів вистачало на найнеобхідніше. Але рік тому до неї підселилася дочка із зятем, та двома онуками.
– Ми зараз не можемо винаймати квартиру, а в тебе трикімнатна, тож тимчасово тут розмістимося, — сказала тоді Дарія.
– Але ж це не назавжди? – переживала Ніна. – Просто у вас своя сім’я, а я вже звикла жити сама, та й правильно так.
– Звичайно, це все тимчасово, – переконувала її дочка. – Максим знайде нормальну роботу, і ми одразу з’їдемо.
Тільки за минулий рік зять нічого не знайшов, гідного своєї королівської особи. Ніна вважала, що він просто і не намагається нічого шукати.
Максим перебивався випадковими заробітками таксиста, а весь вільний час вважав за краще лежати на дивані, та дивитися смішні ролики в інтернеті.
Даша чоловіка не підштовхувала до рішучих дій, і сама особливою розважливістю не вирізнялася. Вона працювала консультантом у магазині косметики, не горіла бажанням займатися побутовими питаннями, та все скинула на матір.
– На одній кухні не може бути дві господині, тож я просто не хочу в тебе під ногами плутатися, – виправдовувалася вона.
– Принаймні купувати продукти й готувати для своєї сім’ї ти можеш сама, – не розуміла таку логіку Ніна. – У мене пенсія маленька і здоров’я вже не те щоб на сім’ю з п’яти осіб постійно готувати, й самій все робити вдома.
– Ну, перестань, – невдоволено кривилася Даша. – Ми молоді, хочемо жити на своє задоволення, і маємо на це право.
Ніна й слова б не сказала, якби родичі жили собі на втіху на окремій території. Але вони явно не поспішали перебиратися з її квартири, та взагалі жили приспівуючи. Декілька разів у Ніни закінчувалося терпіння, і вона була готова виставити їх за поріг.
Потім їй ставало шкода онуків, які не були винні у безвідповідальності своїх батьків. Ось вона й намагалася терпіти, заради Павлика та Насті, які вранці одразу до бабусі бігли цікавитися сніданком, явно не чекаючи чудес від матері.
– Цього місяця ми багато витратили на продукти, і грошей майже не залишилося, – говорила Ніна родичам після підрахунку. – Оскільки Максим не скидався в загальну скарбничку, гадаю, саме час це зробити.
– У мене з роботою зараз напружено, і взагалі, треба вкластися в ремонт машини, – невдоволено бурчав Максим.
– У такому разі, ми всі ризикуємо сидіти на хлібі та воді, бо мені купувати продукти більше нема на що, – злилася пенсіонерка.
Тільки дочку і зятя такі розмови не особливо чіпали й цікавили. Вони були впевнені, що Ніна обов’язково щось вигадає, позичить гроші, чи якось викрутиться.
Жінка бачила байдужість та інфантильність дорослих, душею вболівала за дітей, та була готова витратити відкладені кошти на купівлю ліків, на продукти.
Щоправда, такий експеримент призвів до негативних наслідків у вигляді стрибків тиску, та необхідності звертатися до лікаря.
Декілька днів після цього Ніна пролежала у своїй кімнаті. Онуки періодично заглядали, та цікавилися, коли бабуся приготує їм оладки.
Дарина кілька разів з порога поцікавилася самопочуттям матері, Максим навіть не вважав за потрібне відвідати тещу.
– За два дні, поки я відлежувалася, ви спустошили холодильник і перетворили кухню на сарай, – не могла отямитися Ніна.
– Нам же треба було щось їсти, й дітей годувати, – обурювалася Дарина. – Часу на готування та іншу нісенітницю у мене не було, тому все робила на швидку руку. У тебе повно вільного часу, тож наведеш порядок.
– Але в холодильнику було м’ясо, з розрахунком на тиждень харчування, – сумувала Ніна. – Грошей же мало, і я розраховувала якось його розтягнути, й приготувати котлети, або тюфтельки.
– Ну, я не маю стільки часу, тому швидко посмажила, і ми все з’їли, – пояснила Дар’я. – До речі, холодильник порожній, і тобі треба закупитись.
– Добре, залишай гроші, – втомлено відповіла Ніна.
Але Дарина проігнорувала цю фразу, і пішла на роботу. Пенсіонерка всі відкладені кошти вже витратила, тож не могла творити дива. На вечерю вона зварила кашу на воді, й відкрила зроблену влітку консервацію.
– І ви вважаєте, що це вечеря? – Невдоволено розглядав вміст тарілки Максим. – Мені потрібно нормально харчуватися, щоб були сили працювати.
– Діти ростуть і не можуть насититися цією субстанцією з банки, а Даші взагалі зараз вітаміни потрібні.
– У сенсі? – боялася почути підтвердження своїм здогадам Ніна.
– Я хотіла тобі сказати, але поки що не встигла, – засовалася на стільці Дарія. – Незабаром у нашій родині з’явиться третя дитина.
– Не маючи можливості нормально піклуватися та утримувати двох дітей, ви зважилися на третього? – не розуміла такої логіки пенсіонерка.
– Загалом, можна було за нас порадіти, – розсердилася донька.
– У принципі, я нічого іншого від твоєї матері й не чекав, – невдоволено відсунув тарілку зять.
Ніна всю ніч не спала і намагалася зрозуміти, як жити далі. На тлі новини про цікаве положення дочки, ситуація ставала ще складнішою.
Через кілька місяців Даші треба було йти в декретну відпустку, й осісти вдома. Максим до ладу не працював, а для малюка потрібно безліч речей, і додаткових витрат.
Пенсіонерка чудово розуміла, що не потягне всі запити родичів і не знала, що робити далі. Вона злилася на себе, що виростила інфантильну і безвідповідальну дочку, яка знайшла чоловіка собі до пари.
Але жінці було щиро шкода онуків, які будуть митарствувати з такими недолугими батьками. Але вона не могла постійно вирішувати за них проблеми, та нести відповідальність за їхні вчинки.
– Я більше не можу виносити вашу присутність у моїй квартирі, і вважаю, що вам настав час з’їхати, – сказала вона за сніданком.
– Знаючи про наше становище та швидку появу малюка, ти готова виставити нас на вулицю? – відмовлялася вірити у почуте Дар’я.
– Ви самі чудово знали про своє становище, коли зважилися на третю дитину, – насилу стримувалася Ніна.
– Спочатку ми мали договір на короткий час, але тепер ви збираєтеся залишатися в моїй квартирі назавжди, й точно не збираєтеся нічого робити, заради поліпшення ситуації.
– Ось як, – пішов у наступ Максим. – Гаразд, я для вас практично чужа людина і ненависний зять. Але ви, справді, готові виставити на вулицю єдину дочку та онуків?
– Якщо ти це зробиш, можеш забути про наше існування, і не розраховувати на допомогу в майбутньому, – злилася Дар’я.
– Добре, – стомлено сказала Ніна. – Я на вас не розраховуватиму!
Наступні тижні родичі не розмовляли з Ніною, кидаючи косі та незадоволені погляди в її бік. При цьому вони не відмовлялися їсти приготовлену Ніною їжу.
Даша спробувала розжалобити матір слізливими історіями про свій стан, тільки на неї вони вже не діяли.
Ніна втомилася, сльози вона вже виплакала, і тільки за онуків душа боліла. Але вона вирішила не змінювати свою думку.
Донька із зятем повинні стати серйозними, та взяти на себе відповідальність за дітей, а не продовжити дармоїдствувати. Ніна не була готова тягнути на собі всіх.
Дар’я та Максим з дітьми не знайшли орендовану квартиру, і вимушено перебралися до батьків чоловіка.
Їм вони теж пообіцяли найближчим часом розв’язувати свої проблеми, та з’їхати, а за фактом просто пересіли на іншу шию, і нічого не робили.
Коли у його батьків закінчиться терпіння, і вони виставлять недолугих дітей, вони знову ризикували залишитися на вулиці, або змушені будуть знову проситися до Ніни.
Але жінка собі дала обіцянку, що повторення більше не буде! Не так вона собі уявляла старість, але нічого не вдієш, і таке в житті буває!
Поводилися б недолугі “родичі” хоч трохи по іншому, ніхто б їх не виставив! Нехай тепер пожинають плоди своєї бездіяльності! Ви згодні з таким її рішенням?
