Я чесно ходив до Люди в лікарню, підбадьорював, посміхався, а сам, в душі, немов з глузду з’їхав. Весь час думаю, як я з нею, з хворою жити буду. А раптом такі напади будуть частими, а раптом, вона не зможе народити дітей, а раптом, взагалі помре, а я залишуся з дітьми або просто вдівцем. Така перспектива здалася мені страшніше самотності

Мені вже 43 роки. Звуть Олексій. Моя сповідь буде про те, як я упустив своє щастя.

З молодості я був досить сором’язливим, та ще й працював простим інженером. Після смерті батька, жив і живу з мамою. Друзі кілька разів намагалися познайомити мене з хорошими дівчатами, все думали, що я одружуся.

Але кожен раз я просто боявся зробити крок, змінити щось у своєму житті. Та й мама не наполягала. Зазвичай знайомства тривали від декількох тижнів до декількох місяців і закінчувалися нічим.

І ось одного разу я познайомився в електричці з Людмилою. Зовні – красуня. Добра, розумна, господарська. Ми обмінялися телефонами й стали зустрічатися. Ходили в кіно, в кафе, просто гуляли й розмовляли. Було мені вже 30 років. Мама, як завжди, нічого не говорила.

Прозустрічалися ми так з Люсею майже рік. Я навіть звик. Люда іноді залишалася у нас вдома ночувати, стала допомагати мамі по господарству. Ну, думаю, доля. Буде у мене сім’я, діти, як у людей.

І раптом одного разу, коли Людмила була зі мною, їй стало погано, викликали швидку. Після обстеження поставили діагноз – виразка шлунка. Я чесно ходив до неї в лікарню, підбадьорював, посміхався, а сам, в душі, немов з глузду з’їхав. Весь час думаю, як я з нею, з хворою жити буду. А раптом такі напади будуть частими, а раптом, вона не зможе народити дітей, а раптом, взагалі помре, а я залишуся з дітьми або просто вдівцем. Така перспектива здалася мені страшніше самотності.

Жах мати хвору дружину, за якою, можливо, доведеться доглядати, переповнив мене повністю. І коли Людмила вийшла з лікарні, я тихенько звів наші відносини до нуля, мотивувавши, що не зможу ділити себе між дружиною і матір’ю і запропонував їй залишитися друзями. Ще не якийсь час після цього ми телефонували одне одному, але дуже недовго. Напевно, я таки був закоханий, тому що після цього я всіх можна зустріти жінок став мимоволі порівнювати з Людмилою, але зателефонувати їй не міг, боявся.

І ось 10 років потому випадково зустрів мою Людмилу на вулиці. Здорова, квітуча, поруч з нею син років восьми-дев’яти.
Я трохи за лікоть себе не вкусив. Постояли, поговорили хвилин 5, і вона побігла додому, до чоловіка. А цим чоловіком міг же бути я.

Напевно, так мені й треба. Буду доживати свій вік на самоті. Я зробив вибір і тепер за нього розплачуюсь. Напевно, якщо любиш людину, не потрібно думати ні про які труднощі, потрібно просто бути з нею. Але в моєму випадку, вже нічого не виправити.

Related Post

Таємниця народження моєї подруги і доля її батьківТаємниця народження моєї подруги і доля її батьків

Мати моєї подруги зрадила чоловікові… Набридло явне засудження авторів, які діляться тут своїми непростими життєвими історіями. Багато хто хоче бачити тільки негатив, щоб на тлі інших відчувати себе біліше. Мати

Він мені сказав, що все знає про мене з Костею, але є одне “але”: там у квартирі сидить Аня дівчина Кості, вони досі зустрічаютьсяВін мені сказав, що все знає про мене з Костею, але є одне “але”: там у квартирі сидить Аня дівчина Кості, вони досі зустрічаються

Все почалося, коли я навчалася на першому курсі, на початку навчального року. Ми гуляли з подружкою міською площею, сіли на лавочку, подружка відійшла. До мене підійшов хлопець познайомитися, я спочатку