Я думав що вона нікому крім мене не потрібна, а виявилося що тепер я нікому не треба

Останнім часом в нас в сім’ї не ладналося. Саме через це я знайшов собі коханку. Я не можу сказати що давав їй надто багато грошей, чи ще щось, просто вона стала моєю віддушиною.

Дружина знала все, спочатку скандалила, а потім якось різко перестала. А ще через якийсь час взагалі стала такою відстороненою.

Тим не менше, за всі 12 років шлюбу я не бачив, щоб вона виглядала так приголомшливо. Я думав вона старається для мене, тому не звертав на це уваги розумів, що це чергові жіночі хитрощі щоб втримати чоловіка.

Але від коханки з часом, стало якось млосно, вона вимагала покинути дружину, все частіше закочувала істерики, і якось з часом ми просто почали віддалятися, хоча досі зустрічалися. Приходив додому я пізно, тепер ще й на нетверезий, бо хотів зменшити горе з двома жінками між яким розривався.

А чим пізніше я приходив, чим довше не звертав увагу на свою жінку, тим краще вона виглядала, вона молоділа на очах. Я почав розуміти свою помилку. Одного разу в мене видався дуже довгий обід на роботі.

Клієнти спізнювалися мінімум години на 2, тому я вирішив на цей раз з’їздити то дружини на роботу, їй можна було відволіктися на кілька хвилин, вона працювала в великому торговому центрі і адміністрації, тому це не було проблемою посидіти в одному із кафе того ж центру.

Цього дня я вдома не ночував, не бачив як вона збиралася на роботу. Просто заїхав, попросив охорону позвати Аню. Анну Олегівну, перепитали у мене, так, Олегівну. Ти бач, подумав про себе, 6 років Анькою була, як ще з кас роботу починала, а тут Олегівна. Вийшла моя Олегівна, каже, давай швидко, бо 10 хвилин є, не більше.

Ми поговорили трішки, потім їй подзвонили, вона взяла телефон і суворо дала вказівки. Я дивувався. Переді мною сиділа не та істерична, загнана декретом жінка, а справжня красуня, розумниця, лідер.

Її впізнавав весь персонал, поводили себе біля неї вкрай обачно і обережно. Ще через 10 хвилин я пішов, як і обіцяв. Уже на виході згадав, що забув в кафе куртку, повернувся.

При вході в кафе мене застав сюрприз. Я побачив як моїй Ані дарували квіти, і не хтось там, а сам власник мережі торгових центрів. Я застиг на місці. Ось чому вона тепер така стала, я все зрозумів. Не знаю тепер що робити, сваритися з нею, чи чекати поки вона його покине? Порадьте щось? Яким же я нерозумним був.