-Я хотів вам зробити подарунок! – наблизившись, промовив чоловік. Мене розвели чи я вірно вчинив?

-Юначе, юначе! – хоч я вже й не такий молодий, але озирнувся. Хм, у порівнянні з цим чоловіком біля входу в магазин, я не такий вже й старий. І він кричав мені.

-Слухаю вас, щось хотіли? – вирішив я зрозуміти що відбувається

-Я хотів вам зробити подарунок! – наблизившись, промовив цей старий.

-Так, зрозуміло, чергове розводило, – подумав я. Але дивився на нього з цікавістю, як людина, яку розвести ще не встигли. Адже в будь-якому разі цікаво, що вони вигадали цього разу і тому промовив

– Ну?

– Ваш будинок чи квартира з цегли, бетону чи дерева?

– Ну, припустимо композитний, є все – вирішивши поставити його з самого початку в глухий кут, ускладнивши йому завдання. Але не тут було.

-Отже, тоді вам треба ось це … – Засунувши руку в кишеню, сказав він, видививши звідти кілька саморізів. – Бетон, дерево, цегла, – поколупавшись у долоні промовив він. Відібравши штук шість, простягнув мені.

-А нащо це мені? – прийнявши подарунок сказав я.

-Прикрутіть поличку в передпокої, – важливо промовив він.

-Так вона ж пластикова та переносна, – продовжував я ускладнювати йому завдання.

-Не солідно. На вигляд ви людина не бідна і я думаю ваша поличка не надовго і ви з часом купите добротнішу. Ходімо я вам покажу.

-Так, не треба, мене цілком влаштовує. – почав упиратися я.

-А я вам нічого і не пропоную, але незабаром ваша пластикова обов’язково зламається, коли ви ненароком обіпретеся на неї рукою. Це ж пластик. Ви ставите на неї взуття, а воно вже прогинається. Коли це станеться, ви повинні мати уявлення, на що її поміняти. Ходімо, це не надовго. Подивіться.

– Ну, якщо недовго … – почав я мимоволі здавати, аж надто переконливо він говорив і ступив за ним.

-От, ця поличка під взуття вас цілком може влаштувати. Проста, кріпиться на ті два саморізи, які я вам подарував і за ціною не набагато дорожче за пластикову. Ви, до речі, кросівки зашнуруєте сидячи чи стоячи нахилившись?

-Табуретка в мене є, – випередив його я.

-Та ви що, думаєте я пропонуватиму вам табуретку? Ви що молодик, це ж минуле століття. Ось, дивіться, є такий комплект, вішалка, внизу поличка, а верх цієї полички є тим самим стільцем, щоб було зручно сісти, якщо це необхідно. І це не обов’язково вам робити. Взути дитину, хтось із батьків похилого віку, дружина, всі цим можуть скористатися. Дивіться як зручно. Знайте на майбутнє…

Загалом, щоб не втомлювати вас довгим оповіданням. Через півгодини я спостерігав, як вантажать у машину повноцінну прихожу. Ні, все зручно. Розміри мене влаштовували. Ціна також. Так, і справді стару давно вже треба було поміняти. Але думка, чи придбав я щось потрібне, чи мене розвели, так і досі не покидає.

You cannot copy content of this page