– Я не збираюся годувати дорослого одруженого сина! У тебе є для цього дружина. І жити тут не треба. Виріс – йди! – Незворушно промовила мати, вказуючи на двері

– Хочеш допомагати своїй родині – допомагай. Я не проти.

– Яка ти в мене хороша?

– Я сказала “допомагай”. Це означає, що допомагай зі своїх особистих грошей, але щоб наша родина не страждала.

Така розмова відбулася майже одразу після весілля. Олег віддав майже всю свою зарплату мамі.

– А їжу ми будемо на що купувати? – Запитала Таня.

– А в нас є твоя зарплата. Ти ж не будеш її своїм батькам віддавати. У тебе мати та батько працюють, до пенсії їм ще далеко.

– А я пізня дитина, мене мама в сорок років народ ила, одна. Вона пенсіонерка, а пенсія в рази менша за зарплату.

– Ельвіра Едуардівна живе в окремій квартирі, їй практично нічого не треба. І в тебе є старша сестра.

– Ну, ти й сказала. Коли я з’явився на світ, сестра вже вийшла заміж. Там все складно, діти, дім, собаки, коти. Мати їх ненавидить, а вони приїхати не можуть, там доглядати треба за всім.

– Я тварин люблю, але така кількість мене теж не влаштувала б.

– Вони заводчики, у них такий бізнес.

– Твоя сестра зі свого бізнесу може матері допомагати, а ти тільки почав працювати. У нас навіть медового місяця не було.

– Нам же квартиру винаймати! Від медового місяця відмовилися, а тепер ще й зарплата пішла ліворуч!

– Так твоя ж залишилася!

– Так. Тільки у нас вибір невеликий. Або живемо, або їмо. Що робитимемо?

– Викрутимося.

– Чудово. Тоді питання поставлю трохи не так. Ти мамі гроші віддав за квартиру чи їжу?

– Напевно, за їжу.

– Тоді і їду шукай у неї.

– Ні, ні, за квартиру!

– Ну, тоді живи в неї.

– Ми ж із тобою одружилися, ти дружина, ми ж сім’я!

– Тільки твої гроші не в нашій родині, а у твоєї мами! Напевно, тобі варто продовжити жити з нею, житло у неї, їжа там же. Я зараз навіть не розумію, що робити. Їсти, чи голодній спати.

– Так у тебе ж зарплата більша, ніж квартплата.

– Так? Ти ще скажи, що нам моєї зарплати вистачить на двох.

– Досить, мама сказала можна жити ощадливо!

– А їй не можна? Цього місяця я оплачу квартиру та їду. Наступного місяця всі витрати з тебе!

Таня сплатила квартиру, на найнеобхідніші продукти вистачило, але довелося позичати. Вона думала, що розмова була вдалою, розраховувала борг повернути. Минув місяць, все повторилося. Олег знову допоміг мамі.

– Ти ж упоралася. Значить, нам вистачить, все добре.

– Тобі всього вистачить у мами. Платити твоя черга, я не буду!

– Нас же виженуть!

– А я їду.

Таня дістала свою валізу і почала збирати речі.

– А я куди?

– Можеш сплатити тут, або жити у мами. Вибач, у бабусі лише одна кімната. Ми з тобою домовлялися, що я не житиму з твоєю мамою, а ти не житимеш із моєю бабусею.

Олегові довелося з’їхати, грошей не було. Мама не чекала сина, лаяла меркантильну невістку.

– Я не збираюся годувати дорослого одруженого сина. У тебе є для цього дружина. І жити тут не треба. Виріс – йди.

– Що? Але ж я тобі допомагаю!

– Допомагати ти зобов’язаний, а решта – не моя турбота.

– У тебе, крім мене, ще й дочка є, нехай вона теж допомагає.

– Не потрібні мені її котячі гроші!

– А мені потрібні! Я тобі гроші віддав, і через це втратив орендовану квартиру, їжу та дружину!

– Це не мої проблеми. Вирішуй сам свої справи. Ти вже дорослий, мусиш сам приймати рішення.

– Я прийму, мамо! Прийму!

Олег місяць жив у друзів у гуртожитку. Друзі вправили йому мізки. Таню знали всі давно, та і його знали.

Олег із Танею зустрічалися цілий місяць, ніби на побачення ходили. Після цього Олег сам знайшов квартиру, сплатив і перевіз речі. Знову почалося сімейне життя.

За кілька днів мати Олега зателефонувала. Вона чекала на гроші, а вони не надійшли. Вона волала до совісті, погрожувала подати на аліменти, але син уже не слухав її.

– Я ж дорослий, сам прийматиму рішення! Мій вибір – це Таня!

Мати подала на аліменти, тільки не одержала їх.
***
Олег більше не віддавав грошей матері. Він її не викреслив зі свого життя, допомагав. Але не всією ж зарплатою! Іноді купував продукти, оплачував пігулки.

Звичайно, для неї цього було мало, але Олег нагадував про суд. Суд вважав, що грошей у неї достатньо, квартира є. А найголовніше – бізнес доньки, який оформлений на Ельвіру Едуардівну.

Дочка їй виявляється гроші надсилала завжди, тільки ніхто про це не знав. Борг за все, – за виховання, за освіту, і просто обов’язок дочки.

Життя налагодилося. Олегу та Тані схвалили іпотеку. Незабаром у них поповнення.

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!