Я постійно працюю без вихідних, все роблю заради доньки та дружини. Я їду з дому о сьомій ранку, а повертаюся об одинадцятій вечора. Дружина влаштовує скандали через це. Каже, що їй набридло одній поратися з дитиною.
-Все зміниться, обіцяю, – не раз я казав їй.
-Ага, звичайно, – саркастично промовила вона. -Ти вже три роки так працюєш, мені уваги не приділяєш.
Ну що ж вдієш? Потрібно заробляти гроші, годувати сім’ю. Вона просто не розуміє. Якось я повернувся з роботи, дружини вдома не було, тільки її сестра Рита.
-Ти що тут робиш? – Запитав я в неї.
-Так Марина попросила посидіти з дитиною ще три години тому, досі не повернулася, – здивувала мене Рита.
Куди вона пішла? Я почав їй дзвонити, але номер був вимкнений. Наступного дня вона також не повернулася. Я обдзвонив її подруг, але так і не знайшов її. Довелося подавати у розшук.
За тиждень мені прийшло повідомлення від незнайомого номера: «Пробач мені, що пішла, але я так більше не можу»
Дружина просто взяла та кинула мене з маленькою дитиною. Невже їй так було погано?
