Я рада, що мої старання не пройшли даремно

Мені нещодавно виповнилося 54 роки. Я переборола страшну хворобу і це диво, що після всього я лишилася жива. Ще тоді, коли я хворіла, я пообіцяла собі, що якщо я поправлюся і приведу здоров’я в порядок я почну слідкувати за собою.

Я обіцяла собі це щодня, ставок перед дзеркалом і говорила, що я буду щаслива, красива, здорова, що я схудну, що приведу тіло до ладу.

Майже пів року я не виходила на вулицю, довелося обрізати своє волосся, та зробити специфічні процедури татуаж брів, нарощування вій, адже обсипалося все. Ну і схудла звісно, та якою ціною.

Аж тут про мене згадала давня подруга і запросила до себе в гості на день народження. Звісно після довгої і затяжної проблеми мені хотілося вийти і показати світу, що він мене не зламав, що і в мене все буде добре.

Я пішла в магазин і купила собі сукню, не дуже відверту, але обтягуючу і з довжиною вище коліна. Ніхто не знав про те, що в мене не все гаразд було зі здоров’ям, а я і не стала афішувати.

І тут же коли всіх запросили за стіл, стали подавати шашлик. Звісно я відмовилася. Після того що я пройшла не хотілося зараз зірватися через якийсь шашлик.

Раз я вже вирішила вести здоровий спосіб життя, то треба притримуватися цього.

Та ніхто не зрозумів. Звинуватили мене в тому, що я вирішила “понтуватися” нанесла макіяж, вдягла сукню, схудла і все це лиш для того, щоб показати що я краще інших.

Я просто подякувала за гостину, встала і пішла. З одного боку я рада, що мої старання не пройшли даремно, але так прикро, що люди, не розібравшись можуть отак запросто звинуватити когось в чомусь, дуже прикро.

Та носити короткі і красиві сукні я не перестану. Мені всього, всього 54 роки, по суті пів життя ще попереду, чому я повинна страждати як хтось, бути нечепурою, перестати слідкувати за собою, тільки тому, що комусь заздрісно на мене дивиться.

You cannot copy content of this page