Я і мій чоловік Андрій якось зібралися на день народження до нашого спільного друга Роми. Мій чоловік не відрізняється терплячістю, тому, поки я збиралася, він мене всіляко квапив.
У Андрія важкий характер, але я до цього звикла. Ми дуже різні: я спокійна, а він ні. Думаю, тому ми зійшлися.
У нас часто відбуваються конфлікти на рівному місці. Мої близькі люди часом ставали свідками наших сварок. Моя мама навіть радила мені розлучитися з Андрієм. Але я намагалася слухати лише себе.
Плюс його характеру в тому, що він дуже швидко відходить. Тому, коли він почав психувати під час зборів, я знала, що за хвилин двадцять Андрій заспокоїться, і роздратування зійде нанівець.
Поки я фарбувала губи, чоловік стежив за пересуванням таксиста у додатку.
-Чому він їде не зрозуміло як? Адже ми спізнимося! – обурювався Андрій.
Як я вже казала: терпінням чоловік не вирізнявся. Нарешті таксист під’їхав і ми пішли вниз. Водієм виявився чоловік років сорока. Дуже доброзичливий та спокійний. Він одразу ж поцікавився, чи не дме нам, і запропонував зачинити вікно.
До місця призначення потрібно було добиратися майже пів години. Спочатку ми їхали мовчки. Андрій сидів у телефоні, а я дивилася у вікно. Якоїсь миті чоловік запитав мене про подарунок для Роми.
-Я думала, що ти його взяв, – сказала я чоловікові та повернула голову у його бік.
Тут Андрій глибоко зітхнув і сказав мені, що я завжди все забуваю. Я відповіла, що нічого страшного, віддамо подарунок іншим разом. Але чоловік продовжив підвищувати голос.
Для мене це було нормою, я знала його характер й не звертала уваги. Несподівано таксист звернувся до мого чоловіка:
– Може, ви перестанете кричати на вашу супутницю?
У цей момент я зазнала того почуття, якого давно в мене не було – захищеність. Було приємно, що зовсім незнайома людина заступилася за мене.
Чоловік сказав, щоб таксист не втручався у чужі розмови та просто робив свою роботу. Кілька хвилин ми мовчали, потім Андрій почав знову говорити про те, яка я забудькувата.
– Ось тобі нічого не можна довірити, от взагалі нічого! – продовжував тиснути чоловік.
Після цієї фрази він замахнувся на мене рукою, збираючись вдарити. Я затулила руками обличчя. Чесно кажучи, це був не перший випадок. Чоловік і раніше підіймав на мене руку, але я завжди прощала його і нікому не говорила.
Водій помітив це. Несподівано машина почала сповільнюватися і зрештою повністю зупинилася. Таксист сказав, що машина заглохла, потім він спробував її завести, але вона не піддавалася.
– Заведеться зі штовхача, – сказав таксист.
Мій чоловік психанув, але зрештою вийшов, щоб підштовхнути машину. Поки чоловік штовхав, водій намагався завести її. Нарешті двигун завівся, і ми поїхали, а Андрій залишився здивований на дорозі.
– Ви що робите? Зупиніть машину! Ви залишили мого чоловіка на вулиці, – я була в шоці від ситуації.
– Не бійтеся мене! Слухайте, що я скажу. Вам не варто терпіти таке ставлення з його боку, – сказав таксист і продовжив тиснути на газ.
– Куди ви мене везете?
Я була дуже налякана. Тут мій телефон задзвонив, то був чоловік. Він почав питати: чи все зі мною гаразд і попросив дати слухавку таксисту. Я передала телефон, Андрій почав щось кричати в слухавку.
Водій просто слухав його крики, продовжуючи їхати далі. Якоїсь миті він сказав чоловікові:
– Якщо людина щось не цінує, то вона цього не варта.
Таксист поклав слухавку і мовчки доставив мене до місця призначення. Він не став брати з мене гроші. Коли я виходила з машини, з його вуст вилетіла ще одна важлива для мене фраза:
– Ви заслуговуєте на краще!
Чоловік поїхав, але його слова продовжували звучати всередині моєї душі. Адже він мав рацію, я багато терпіла з боку Андрія, багато йому прощала.
Я зайшла до Роми, а за десять хвилин приїхав чоловік. Він з порога почав висловлюватися нецензурно про те, що сталося. Я дивилася на Андрія збоку і думала про те, який же він грубий.
Я стільки років терпіла його погане ставлення, що це стало нормою для мене. Яка ж я була сліпа! Простий таксист розплющив мені очі на поведінку чоловіка. Я була дуже вдячна цьому незнайомцю, він нагадав мені про те, наскільки важливо цінувати себе.
Наступного дня я зібрала всі свої сили та повідомила чоловіка про те, що подаю на розлучення. Я вирішила розпочати життя з чистого аркуша, обравши своє емоційне та фізичне здоров’я.
