Я сама зіпсувала собі життя

Мені скоро 30 років і я ненавиджу своє життя. Коли мені було 20, я познайомилася з дуже добрим хлопцем, на ім’я Вадим. Він був закоханий у мене і також мені подобався. Він дуже добре ставився до мене, дбайливо. Познайомився з моїми батьками, а я з його всі були задоволені.

Він став моїм першим хлопцем в інтимному плані, але в нас нічого не виходило. Він звертався до лікарів — усе гаразд. Чи це була несумісність, я так і не зрозуміла. Я ставилася до нього більше, як до брата.

Потім він пішов до армії, я чекала на нього, ми з його мамою їздили до нього часто. Після армії вона хотіла, щоб ми побралися, і я теж. Вадим прийшов, ми посварилися, він був на нервах через те, що втомився за рік. І тут я зустріла іншого, Мишко, і закохалася. Це була величезна помилка у моєму житті. Я покинула гарного хлопця заради поганого.

Нині я не розумію, на що сподівалася. Ми поїхали відпочивати з Мишком, і я завагітніла. Думала зробити аборт, але моя мама порадила не робити цього. Він одружився зі мною, хоча його мати була категорично проти. Вона виховала Мишку без батька і мала на нього сильний вплив, ревнувала до мене.

До народження доньки ми жили добре. Після почалися проблеми, сварки, тяжко, коли маленька дитина. Загалом, все скінчилося з тим, що я відмовилася жити з Мишком, після того, як він підняв на малечу руку. Він повернувся до матері, зрештою відмовився від дочки під її впливом. Ні аліментів, ні спілкування. Я позбавила його батьківських прав. Отак я й залишилася одна з дитиною на руках. Донька не має батька, немає прикладу сім’ї перед очима. Мені доводиться посилено працювати, щоб забезпечити нас.

Я намагалася побудувати стосунки із двома чоловіками. Але правда, що жінки з дітьми нікому не потрібні. Обидва вони ставилися до мене по-споживчому, прийшов-пішов, гроші давали мінімально і тільки на себе. Я залишила спроби створити нову родину. Навіщо дочці бачити такий приклад?

Тож живу одна з дитиною. Тяжко, безрадісно. Почуваюся неповноцінною, що не відбулася, як жінка. До речі, після розлучення ми розмовляли з Вадимом. Він мені сказав: «Ти зламала своє життя і витратила роки мої». Він абсолютно правий. Я помилилася і розплата тепер довічна для мене.

Сподіваюся, що зможу пояснити дочці, коли вона виросте, щоб не повторювала моїх помилок. Якби я вийшла заміж за Вадима, то все було б гаразд. І байдуже на відсутність інтиму чи погану його якість. Адже головне — людина, стосунки в сім’ї.

На прикладі мого життя можна легко побачити, як через один невірний крок ламаються цілі долі, у тому числі дитячі.

You cannot copy content of this page