Я сподівалася, що зміна міста мені допоможе, що я сильна людина, що все налагодиться, як тільки я поміняю своє болото на велике місто, але ні

Хочу поділитися своєю сумною історією, бо більше нема з ким, та й не хочу я оголювати душу перед людьми, які ніколи не зрозуміють мого суму.

Зараз я почуваюся дуже погано, і мені не подобається цей стан. Я зіпсувала своє життя, погналася за чужим. Вони такі щасливі на фотографіях, гарне місто, сім’я, але це їхнє життя, і це моя велика помилка. Я не вони, і ніколи не буду хоч трохи схожою на них. І це природно, адже кожне життя індивідуальне.

Я приїхала в інше місто, думала, що все зміниться, що гірше вже не може бути. Але я помилялася, стало ще гірше. Депресія не минає. Я перестала радіти дрібницям, мені не хочеться так жити, але знайти сили і змінити щось я не можу. Тут мені не щастить, я постійно натикаюся на шахраїв, таким людям, як я немає місця в цьому світі, жадібному та жорстокому.

Чому людина постійно хоче щось змінити? Я жила раніше так добре. Не ідеально, у мене не було ні сім’ї, не дітей, але було спокійне життя, мій улюблений ліс, рідне місто, все знайоме та своє. Робота. Так погана, на перший погляд, але тепер, коли я торкнулася реальної проблеми пошуку роботи, навіть такою простою і поганою як та, що була, я зрозуміла, що стару роботу я згадуватиму ще дуже довго.

З переїздом я втратила себе, махнула рукою, набрала у вазі, і не можу взяти себе в руки, щоб виправити це, їжа зараз єдине, що мене заспокоює та дарує почуття задоволення. Я боюся цього, мені не хочеться так жити.

Як я дійшла до цього? Адже я завжди була оптимістом, вміла радіти дрібницям, була у спокої зі своїм внутрішнім світом. А зараз немає і дня, щоб я не шкодувала, що зробила. Я люблю життя і ненавиджу водночас.

Я втратила друзів, і тільки зараз це усвідомила, наскільки це чудово, коли є людина близька до тебе, просто пройтися, або помовчати разом, це дуже важливо. Я ніколи не була товариською, і не потребувала суспільства, мені було комфортно, раз на місяць зустрітися з другом, цього було достатньо. Але тепер я зрозуміла, який скарб — друзі.

Тепер я боюся, всього, боюся шукати роботу знову, тому що попередня додала мені сивого волосся на голові. Я не хочу її шукати, мені не хочеться знову переживати потрясіння, чекати злидні гроші, чекати поки тебе обдурять. Мені погано від думки, що доведеться виходити з дому, мене гнітить думка, що більшого мені не досягти, це моя межа, і від цього погано на душі.

Я не можу змиритися з тим, що найкращі роки життя прожиті дарма, нічого не досягнувши зараз уже пізно щось змінювати. Інші можуть, я ні. Я сподівалася, що зміна міста мені допоможе, що я сильна людина, що все налагодиться, як тільки я поміняю своє болото на велике місто, але ні, все проти мене, і я живу, бо життя це найкраще що у мене є.

Related Post

Чоловік постійно говорив мені: “Кому ти будеш потрібна з двома дітьми? Сиди біля мене”Чоловік постійно говорив мені: “Кому ти будеш потрібна з двома дітьми? Сиди біля мене”

Добрий день. Ця історія з мого життя, така як є. Хочу перейти у 2004 рік. Я 22 роки і я дівчисько знайомлюся з майбутнім чоловіком. Знайомство, спільне проживання, весілля, вагітність

Зрозуміла, що не хочу займатись цією роботою, написала заяву на звільненняЗрозуміла, що не хочу займатись цією роботою, написала заяву на звільнення

Мені 24 роки. Працюю в одній компанії 1,5 роки. Цю роботу можна вважати першою в мене. До цього працювала, але це були більше підробітки, не більше 2-х місяців. У компанії