Нещодавно нас запросили до друга на весілля, я дуже зраділа, адже давно вже не виходила в світ. Я не можу сказати що це був крепко хороший товариш, чи якийсь друзяка, так знайомий по роботі, тому дуже здивувалася, коли дізналася що мого нареченого взяли за свідка.
Що ж, подумала я, бути дружкою на весіллі не так вже і погано. Але мене ніхто не запрошував ні дружкою бути, ні на дівич вечір приходити, хоча більшість гостей і запрошених були добре мені знайомі.
Грішним ділом я подумала, що може образила когось сильно, стала перебирати варіанти того, чому зі мною так себе повели. Але в голову нічого не приходило.
Коли настав день весілля мені дуже не хотілося туди йти, але і залишати це так просто я не хотіла. Насамперед мені було цікаво знати, що саме задумали друзі, адже якщо є свідок, а дружка не я, то хтось інший, що це за хтось і чому все складається саме так?
Коли ми прийшли на весілля мене посадили в самому кінці столу, а Пашу, мого нареченого звісно ж на почесне місце старшого боярина. Так от, дружкою виявилася його колишня жінка, хто б сомнівався.
Я звісно не чекала на те, щоб він розвернувся і пішов з весілля, я все розумію, але і щоб вони цілувалися на очах у всіх якось не хотілося. Я стерпіла це, а коли почалися конкурси і вона його відверто кажучи брала за різні місця, він не відставав, а в результаті я ще й вийшла винна, бо зіпсувала настрій.
Додому він не прийшов, стільки я сліз виплакала, адже мені сказали що то я не вмію розважатися і зіпсувала людям весілля. А те, що на моїх очах мого майже чоловіка посватали до іншої так то взагалі нічого? Чи це в мене погляди на життя неправильні чи що?
