Я вже не знаю, що мені робити з сином, як на нього вплинути й направити на правдивий шлях. Спочатку він клянеться та обіцяє, що виправиться, а через час все повторюється знову.
Я вже так не можу, просто втомилася. А почалося це вже доволі таки давно. У нас із чоловіком троє дітей, два хлопчики та дочка.
Усіх трьох я намагалася не обділяти своєю увагою, хоч і складно нам тоді було. Чоловік постійно був на роботі, та я теж багато працювала, тому діти часто були надані самі собі.
Але, ось тільки чомусь проблеми у нас почалися тільки зі старшим сином. Перші проблеми у нас почалися, коли Вітя ще навчався у школі.
Одного разу він просто не прийшов додому, і кілька днів ми не знали, де він. Перший раз ми так налякалися, що навіть з поліцією його шукали, але коли це повторилося знову і знову, ми почали замислюватись, що відбувається з нашим сином?
Але тоді ми вирішили, що на нього погано впливає вулиця, а хлопчик має перехідний вік. Загалом, тоді ми не надали цьому особливого значення, вирішили, що само все стане на свої місця. Але як ми сильно в цьому помилилися!
Інші мої діти добре закінчили школу і влаштувалися в житті, зараз у них вже є діти, але старший син зовсім інший.
Ми з чоловіком намагалися поговорити серйозно із сином, але він нас не сприймав, не слухав зовсім. А коли Віті виповнилося двадцять, то так вийшло, що ми з чоловіком розлучилися, але продовжували підтримувати стосунки з-за дітей.
Старший син так і не зміг вибрати свій шлях, додому приходив пізно, часто навіть не у тверезому вигляді, а іноді взагалі не в адекватному.
І ось тут – то я подивилася на Вітю не як на сина, а як на звичайну людину, і я жахнулася від побаченого!
Переді мною був дорослий симпатичний хлопець, але зовсім без будь-якої мети в житті. Школу Вітя насилу закінчив, і тільки завдяки мені закінчив училище.
Але він ніколи ніде після навчання не працював, і не збирався. При цьому, він не мав навіть дівчини, він ніколи нікого не приводив до нашої оселі, ні друзів, ні дівчат.
І коли я це все побачила, то мені навіть стало страшно, адже я упустила сина, адже це я винна, що він став таким.
Це я не приділяла йому належної уваги, та турботи. Тоді я зателефонувала колишньому чоловікові, щоб той поговорив із сином, як чоловік із чоловіком.
Чоловік, як і обіцяв, поговорив із Вітею, і знаєте, він почав змінюватися. Навіть почав шукати роботу, але тільки всі його пошуки не увінчалися успіхом, і коли Віті було близько тридцяти, я помітила, що він повернувся назад до свого звичного способу життя.
Він знову почав пропадати, але цього разу вдома міг не з’являтися тижнями. В його брата вже з’явився перший син, а в сестри незабаром мав уже другий з’явитися.
А що не так з Вітею, я все ніяк не могла зрозуміти. Все думала, розмірковувала, що я зробила не так, навіть ночами спати не могла, все сиділа, на сина чекала, переживала.
І ось так я дочекалася першого дзвінка, з якого я зрозуміла, що син набрав купу позик і не віддає. Загалом сума боргу становила понад 100 тисяч.
Коли я повісила слухавку, то спочатку довго плакала, не знаючи, що мені робити, адже я просто не маю таких грошей.
Коли син прийшов нарешті додому, звичайно ж, я почала його розпитувати, навіщо він брав стільки грошей, і куди він їх витратив.
Але Вітя не зізнавався, переконував мене, що він нічого подібного не робив, і знаєте, я навіть почала йому вірити, адже мій син найкращий, він не міг так зробити.
Виходить, його просто хтось підставив, як і стверджував Вітя. Тоді я вкотре зателефонувала колишньому чоловікові, й звернулася за допомогою.
Все розповіла йому про дзвінки кредиторів, і що наш син тут не до чого, але чоловік, це не я, він не повірив словам Віті.
Загалом, чоловік тоді допоміг віддати всі борги сина, але було вирішено вкотре поговорити з Вітею, але тепер на цій розмові були й інші наші діти.
Розмова цього разу у нас була довгою і серйозною. Усі намагалися спрямувати Вітю на вірний шлях.
Всі йому пропонували допомогу, а він своєю чергою, присягався нам, що візьметься за розум і виправиться, і навіть плакав.
І справді, Вітя виправився, він знову став жити вдома, нікуди не йшов на довго, і навіть знову шукав роботу.
І ось приблизно через місяць він повідомив мені, що знайшов роботу, але вона в іншому місті, тому він на тиждень їхатиме, а у вихідні приїжджатиме додому.
У мене і на цей раз не було причин йому не вірити. Отож зібрала йому сумку на роботу, і він поїхав. Я довго чекала того дня від нього дзвінка, але так і не дочекалася, я вирішила тоді, що син просто втомився, і не зміг зателефонувати.
Але наступного дня все ж таки дзвінок пролунав, але це був не син, а знову якась організація, яка видає позики.
Чоловічий ввічливий голос вимагав, щоб протягом тижня я віддала борг сина, інакше вони подадуть до суду.
Я не повірила в це, адже ми тільки недавно закрили всі борги сина, а виявилося, що син, невдовзі після цього знову взяв кредит на 30 тисяч і знову не віддав.
Та й чим він віддаватиме, адже все ще ніде не працює. Після почутого, у мене навіть серце прихопило. Поклавши слухавку, я довго не могла прийти до тями.
Я ніяк не могла повірити, що мій син знову мене обдурив. Тепер я не знаю, що мені робити? Вітя так і не подзвонив, а колишній чоловік ще того разу сказав, що більше нічого не оплачуватиме, нехай сам викручується.
А виходить, що викручуватись тепер доводиться мені, а у мене таких грошей немає. Що мені робити? Дайте пораду, будь ласка!
