Замість того, щоб порадіти моєму призначенню, чоловік проігнорував мої успіхи і навіть ту зарплату, яку я отримуватиму

Навчалися з майбутнім чоловіком разом, на третьому курсі побралися, а вже після закінчення університету у нас народився син. Чоловік пішов працювати, я з дитиною сиділа вдома.

Спочатку працював за фахом, потім звільнився та почав шукати більш прибуткове місце. Я була проти, говорила, що це лише початок, що треба розвиватися у тій галузі, яку знаєш і розумієш. Інакше навіщо було стільки років вчитися. Тим більше, що матеріально нам допомагали батьки.

Так чоловік просидів удома кілька місяців, все шукав потрібне місце роботи. Він чомусь вирішив, що маючи вищу освіту, може претендувати на керівну посаду. Мої вмовляння та аргументи не сприймалися. Але ж у нас дитина і не могли ж ми сидіти на шиї у батьків!

Зрештою, він знайшов роботу ще гірше, ніж уперше. Мені здавалося, що це він зробив мені на зло. Почалися сварки, чоловік робив із себе ображеного, тоді як наші однокурсники вже влаштовувалися в різні фірми та компанії. Зарплата не дуже висока, зате є робоче місце і напрацьовувався досвід. Тільки мій чоловік не хотів цього розуміти.

Так тривало, поки сину не виповнилося два роки, і я вирішила, що настав час і мені шукати роботу, поки ще не забула курс навчання. Дитину влаштувала в садок, знайшла роботу в банку неподалік будинку, зарплата невелика (я спочатку і не розраховувала на більше) зате я могла одночасно набувати досвіду.

Не все виходило, мені часто робили зауваження навіть співробітники, а про начальство я взагалі мовчу. Додому я приходила повністю спустошена, чоловікові це не подобалося, він зловтішався з того, що я заробляю копійки. Адже нещодавно його вчила. Але я не здавалася, розуміла, що без досвіду роботи, ще й на новому місці, так буде скрізь.

Через рік я вже почувалася впевненіше, з роботою справлялася, а пропрацювавши п’ять років, мене призначили начальником відділу. Чоловік, як і раніше, працює не за фахом, змінивши за цей час кілька компаній. Замість того, щоб порадіти моєму призначенню, він проігнорував мої успіхи і навіть ту зарплату, яку я отримуватиму.

Я думаю, що це звичайна заздрість і чоловіча вражена гордість, що дружина досягла більших успіхів, ніж він. Відносини у нас тепер натягнуті, кудись поділося те кохання, з яким він пропонував мені руку і серце.

 

Related Post

Не можу впоратися з ревнощами до бурхливого минулого дружиниНе можу впоратися з ревнощами до бурхливого минулого дружини

І у мене, і у дружини це другий шлюб. До весілля зустрічалися чотири місяці, я не сумнівався, що готовий зв’язати себе узами шлюбу. Одружені півроку, у відносинах – абсолютна гармонія.