Життя воно таке непередбачуване, але головне не опускати руки, адже вихід є завжди

Я познайомилася зі своїм колишнім хлопцем у Фейсбуці. Перша наша з ним зустріч була дуже цікава, ми обидва якось соромилися один одного, відчувалося хвилювання. Коли я побачила його, не приховуватиму, він мені не сподобався, але якась іскорка в серці промайнула.

Коли приїхала додому, після чого зайшла на свою сторінку, побачила велику кількість SMS від нього. Прочитавши їх, я зрозуміла, що він закоханий у мене. Ми почали зустрічатись, два місяці було все ідеально. При зустрічі одного разу він попередив мене про те, що до мене в друзі в соціальній мережі може постукати його колишня дівчина. Мене це, звичайно, трохи засмутило.

Так воно і вийшло: його колишня писала мені щодня, я ігнорувала її, але одного разу не витримала, коли прочитала від неї повідомлення: «Мій чоловік любить мене. Так, саме чоловік, ми розписалися з ним пів року тому, і незабаром у нас народиться дочка».

Пам’ятаю, я дуже плакала, коли побачила це все. Навіть вигадала дуже сумну мелодію, але зіграти її не змогла — піаніно на реставрації було. Подзвонила йому, запитала, чи це правда? Він сказав: Ні, ти що, я люблю тебе і живу тільки тобою.

Я почала уникати зустрічей з ним, але пізніше я побачила справжнє обличчя людини, яка казала мені, що любить мене. Коли його колишня дівчина одружилася з іншим, я отримала багато образ від свого коханого. Сенс був у тому, що я своєю появою зіпсувала йому життя. І що любить, він мені казав лише через те, що я була поряд, коли йому було погано. Я була засмучена і розчарувалася в ньому.

Але час – він лікує. Зараз у нас дуже цікаво з ним усе склалося, ми обидва самотні, він поїхав жити в інше місто, будувати свою творчу кар’єру. Я залишилася жити у цьому ж місті. Зараз пишу музику, це для мене частинка душі. Коли він почув пару моїх треків, написав мені SMS: «Мені сподобалося. Тільки не можу зрозуміти, навіщо ти все це пишеш, адже ти зіпсувала мені життя, у тобі немає ні краплі людяності».

Шановні читачі, знаєте, наскільки боляче було читати ці рядки від людини, яку я любила, навіть досі люблю, і присвячую зараз йому свою частинку душі. Життя воно таке непередбачуване, але головне не опускати руки, адже вихід є завжди.

You cannot copy content of this page