– Значить, коли справа стосується твоїх родичів, ти завжди готова накривати стіл, а для нашої родини тобі шкода навіть овочів? – Репетувала свекруха

– Катя, мама дзвонила. Вони з батьком хочуть приїхати в суботу, – сказав Павло, уважно спостерігаючи за реакцією дружини.

Катерина повільно обернулася до чоловіка.

– І ти, звісно ж, ​​вже погодився?

– А що я мав відповісти? Вони хотіли провести день на свіжому повітрі. Я сказав, що ми будемо вдома. Тільки попередив, якщо хочуть смажити шашлики, то нехай самі куплять м’ясо.

Катя суворо подивилася на чоловіка, але промовчала. Минулих вихідних у них гостювали її батьки, тому було б несправедливо відмовляти свекрам у візиті.

До того ж, особливих планів у них не було. Один день можна було й потерпіти, хоч перспектива знову обслуговувати гостей Катерину зовсім не тішила.

За день до приїзду свекруха сама зателефонувала невістці.

– Привіт, Катю! Паша тобі вже сказав, що ми збираємось до вас? – Ми із Віктором зараз на ринку, м’ясо обираємо. Не підкажеш, який шматок краще взяти для шашлику?

– Вікторіє Павлівно, я в цьому зовсім не розуміюся. Візьміть те, що зазвичай купуєте.

– Я просто хотіла порадитись. Вже замариновено м’ясо у магазині купувати не вигідно, особливо, коли стільки людей збирається.

– Ви про що? – насторожилася Катерина.

– А ти не знала? До нас сім’я Лєри приєднається, а ще моя сестра з чоловіком та дітьми. Ми давно хотіли зібратись.

– Незабаром жовтень скінчиться, дощі почнуться. Треба встигнути насолодитися останніми теплими днями.

– Зачекайте, я думала, йдеться тільки про вас із Віктором Андрійовичем. А ви хочете привезти ще й усю рідню?

– А що тут такого, Катю? Місця у вас багато, двір великий.

– Річ не в цьому. Чому ви не спитали, чи зручно нам приймати стільки гостей?

– Так Павлу ж сказав, що ми можемо приїхати, – здивувалася свекруха. – Невже ти проти того, щоб сім’я зібралася разом?

Катерина насилу стримала роздратування і поспішно завершила розмову. Повернувшись до кімнати, вона невдоволено глянула на чоловіка. Павло чув діалог дружини з матір’ю і одразу зрозумів, що скандалу не уникнути.

– Пашо, ми купували цей будинок для себе, а не для того, щоб твоя рідня використовувала його, як безплатну базу відпочинку.

– Ну, що ти перебільшуєш? Їх не так уже й багато буде. До того ж вони сидітимуть на подвір’ї.

– А хто накриватиме на стіл, прибиратиме брудний посуд, а потім упорядковуватиме двір і кухню? Ти? Чи твоя мати?

Павло зітхнув.

– Я розумію, що тобі важко. Але ж це моя сім’я! Як я можу їм відмовити?

– Легко! Просто поясни, що ми не можемо прийняти стільки гостей.

– Але там моя сестра та тітка. Я не можу сказати мамі. Вона образиться!

– А ти мене не боїшся образити?

Павло замовк, і Катя зрозуміла, що сперечатися далі марно.

– Гаразд. На цей раз нехай приїжджають. Але я більше не збираюся вдавати, що мене все влаштовує. Якщо твоя мати не розуміє очевидних речей, я сама поясню, що так не роблять.

Павло хотів щось заперечити, але дружина вийшла з кімнати.

…Заміський будинок вони придбали три роки тому. Вони довго накопичували гроші, вибирали ділянку, робили ремонт і мріяли про спокійне життя далеко від міської метушні.

Паша уявляв, як проводитиме вихідні у майстерні, доглядатиме сад і запрошуватиме друзів.

Катерина сподівалася відпочивати у власному дворі, читати книги на терасі і влаштовувати невеликі сімейні свята.

Спочатку все складалося саме так. Батьки Павла та Каті приїжджали по черзі, раз на кілька місяців.

Потім візити батька та матері чоловіка почастішали. А нещодавно Вікторія Павлівна почала навідуватися до сина та невістки, чи не щовихідних.

Спочатку свекруха приїжджала лише з чоловіком. Потім до них почали приєднуватись її дочка з дітьми, сестра з сім’єю та інші родичі.

У всій цій компанії була одна спільна проблема: власного заміського житла ні в кого не було. Зате Паша і Катя мали просторий будинок з великою кухнею, альтанкою і зручним місцем для мангалу.

Рідні швидко вирішили, що знайшли ідеальне місце для відпочинку.

Катя довго намагалася бути гостинною. Вона купувала продукти, готувала закуски, доглядала дітей і прибирала після застіль.

Але поступово її терпець урвався.

Цієї суботи все пішло за звичним сценарієм. Спочатку приїхали свекор зі свекрухою. Вікторія Павлівна привезла великий контейнер із маринованим м’ясом і радісно вигукнула:

– Ну от тепер можна і посидіти нормально! Вітю, діставай шампури!

За годину біля воріт зупинилися ще дві машини. З них вийшли родичі, з якими Катерина спілкувалася рідко, але  регулярно бачила у себе в гостях.

Павло сильно нервував. Він пам’ятав учорашню розмову з дружиною і чекав, що вона ось-ось висловить усе, що думає про його родичів.

Проте Катя зустріла гостей із посмішкою. Паша трохи розслабився, але спокій дружини виявився оманливим.

Поки свекор смажив м’ясо, Вікторія Павлівна зазирнула на кухню, щоб допомогти невістці з обідом. Вона впевнено відкрила холодильник і насупилась.

– Катю, а де овочі? Потрібно нарізати помідори, огірки та перець. І зелені більше б!

Невістка здивовано подивилася на свекруху.

– Які овочі?

– Як які? До шашлику! Ми ж м’ясо привезли, а ви мали купити все інше.

– Ми з вами не домовлялися про це, – спокійно відповіла Катя.

– Але це зрозуміло! Не будемо ж ми одними шашликами харчуватися. Я розраховувала, що ви підготуєтеся!

– А я сподівалася сьогодні відпочити, а не обслуговувати цілу компанію!

Вікторія Павлівна насупилась.

– Що означає обслуговувати? Ми ж не чужі люди! Могла б виявити гостинність.

– Гостинність починається з поваги до господарів. А ви навіть не попередили, що привезете стільки народу.

– Я ж розмовляла з Пашею!

– Ось із нього й питайте! А я нікому нічого не обіцяла!

Свекруха підібгала губи.

– Значить, коли справа стосується твоїх родичів, ти завжди готова накривати стіл, а для нашої родини тобі шкода навіть овочів?

– По-перше, мої родичі бувають у нас рідше. – По-друге, ми з Павлом накопичуємо гроші на поїздку, тому зайві витрати нам ні до чого. – Якщо вам щось потрібне, купуйте самі.

– Ось як ти заговорила! – обурилася Вікторія Павлівна. – А я ж не до тебе приїхала, а до сина!

– Тоді й проводьте час із ним! Він теж уміє готувати та ходити за продуктами. Сподіваюся, після вашого бенкету Паша сам все прибере та помиє.

Катя зняла фартух і попрямувала до виходу з кухні, але біля дверей зупинилася.

– І ще дещо. Сьогодні я дозволю вам подихати свіжим повітрям, але наступного разу не приїжджайте без запрошення! – Я не збираюся кожних вихідних вам прислужувати!

– Ти не маєш права забороняти мені бачитись із сином!

– Бачитися з сином вам ніхто не забороняє. Але мій будинок – не громадське місце!

Із цими словами Катерина вийшла з кухні. А Вікторія Павлівна так і лишилася стояти з відкритим ротом. Вона звикла, що невістка терпляче виконує всі її прохання і намагається нікого не ображати, тому такої відсічі свекруха не чекала.

Втім, влаштовувати скандал при всіх вона не наважилася.

Решту дня родичі провели у дворі. Паша з батьком займалися шашликами, а Вікторія Павлівна з дочкою та сестрою накривали на стіл. За відсутніми продуктами одному з родичів все-таки довелося з’їздити в магазин.

Катя до гостей так і не приєдналася. Цілий день вона провела в спальні, читаючи книгу. Коли ввечері родичі роз’їхалися, Павло підійнявся до дружини.

– Катю, ну навіщо ти так погано повелася? Могла б хоч ненадовго вийти до гостей. Тепер усі думають, що ти їх ненавидиш.

Катерина загорнула книгу і посміхнулася.

– Вибач, звичайно, але так воно і є. Я їх ненавиджу!

– Ось тобі й раз! – Павло здивовано округлив очі.

– А що не так? Я розумію, що ти хотів, щоб я знову посміхалася, готувала і вдавала, ніби мені все подобається. Але такого більше не буде!

– Ти хочеш, щоб вони взагалі більше не приїжджали?

– Я хочу, щоб вони приїжджали, коли їх запрошують, а не коли їм заманеться. І ще я хочу, щоб ти перестав приховувати від мене, коли твоя мати кличе до нас усю рідню.

– Я просила тебе самому поговорити з нею про це, але ти відмовився. Тому мені довелося це зробити за тебе.

Павло опустив очі.

– Гаразд. Напевно, ти маєш рацію. Мені й самому набридло, що вони приїжджають майже щотижня. Просто я не хочу сваритись з батьками.

– А зі мною хочеш?

– І з тобою не хочу.

Катерина з полегшенням зітхнула. Їй здалося, що чоловік нарешті зрозумів усе.

– Тоді домовились? Наступного разу, коли твоя мати зателефонує та повідомить, що до нас їдуть родичі, не погоджуйся. Можеш сказати, що я проти.

Павло кивнув, але відразу підвів очі і спитав:

– Ти казала мамі про нашу відпустку?

– Так. Сказала, що ми збираємо гроші, і зайвих коштів на сімейні посиденьки у нас немає. А що?

– Вона просила ключі.

– Які ще ключі?

– Від воріт та будинку. Мама сказала, що, поки ми будемо на морі, вона доглядатиме тут все. Може, навіть поживе тут із батьком, сестрою та племінниками.

Катя ледь не втратила мову. Щойно Павло обіцяв не йти на поводу у матері, а тепер спокійно збирався віддати їй ключі від будинку, щоб та господарювала за їх відсутності.

Катерина втомлено подивилася на чоловіка. Їй набридло сперечатися та пояснювати очевидні речі.

– Добре, дай їй ключі. Але тоді ми з тобою нікуди не поїдемо.

Павло здивовано глянув на дружину.

– Чому?

– Тому що в такому разі я подаю на розлучення!

Чоловік завмер, не знаючи, що відповісти. Тільки зараз він зрозумів, що терпець Катерини справді урвався.

З того часу Павло більше не просив дружину погоджуватися на такі поступки. А його батьки більше не  напрошувалися у гості.

Їм теж не хотілося щоразу витрачатися на продукти, адже невістка ясно дала зрозуміти, що надалі нічого не збирається купувати до їхнього приїзду. Не дарма ж кажуть, що на халяву я оцет солодкий…

Що ви скажете про вчинок Катерини? Схвалюєте, чи засуджуєте?

You cannot copy content of this page