Мені 35 років. В особистому житті я не дуже щасливий. У 25 одружився, народився син. З дружиною прожили кілька років, потім вона зрадила мені, розійшлися. Нині живе із сином в іншій країні. Довго переживав усе це. У результаті просто став сам собі жити.
Були тимчасові зв’язки, захоплення. Два роки тому з’їхався з жінкою, разом орендуємо квартиру, маємо спільний побут. Жодних планів одружитися з нею у мене немає. Вона в курсі та згодна з таким станом речей. Нам зручно, але ця не та жінка, з якою я хотів би побудувати сім’ю. Я звик бути з нею поруч, але водночас сам собою.
Два місяці тому до нас прийшла дівчина. Їй 28 років, я одразу звернув на неї увагу. Вона дуже гарна зовні. Довго не наважувався з нею заговорити, але у результаті натрапив на випадок. Вона дуже приємна у спілкуванні. Я став дізнаватися її краще, і вона стала мені подобається дедалі більше: добра, чуйна, скромна.
Водночас в неї відчувається характер, принципи. Ми живемо недалеко одне від одного, і я почав підвозити її вечорами з роботи. Запропонував допомогу по будинку, дещо полагодити, вона погодилася.
Чоловіка у неї не стало два роки тому, вона живе сама і виховує доньку. Три рази був в гостях ненадовго, лагодив. Кожна хвилина з нею гріє душу. Дізнався, що вона ні з ким не зустрічається, на питання чому, відповіла, що не хоче бути з ким потрапило, просто так.
Я не знаю, що робити в цій ситуації. Зраджувати подрузі, з якою живу, я не хочу, це підло. Але й відходити від неї в нікуди, руйнувати все, чи є сенс? Адже я навіть не знаю, чи подобаюсь цій дівчині, чи є в мене шанс.
Вона молодша за мене, дуже красива і розбірлива. Та й видно життєві обставини залишили відбиток у її житті, навряд чи вона захоче стосунків зі мною, адже об’єктивно я нічого не досяг у 35 років. Тим більше я чесно зізнався, що у мене є подруга.
Мучуся в душі, до неї тягне, як магнітом, шукаю зайвий привід поспілкуватися, хоча це нічого не дасть. Допоможіть порадою, що робити в цій ситуації?
