Я ніколи б і не подумав скаржитися на свій шлюб. Хоч ми й не мали дітей, але у нас були чудові стосунки, засновані на повазі та любові. Ми приділяли один одному достатньо часу й вміли вирішувати конфлікти, серйозних проблем між нами не було. Почалось все з того, як вона поїхала зі своїми подругами на відпочинок на море.
За місяць до її поїздки на море ми почали проходити різні медичні огляди, спочатку хотіли впевнитися, що здорові для народження дитини, потім вирішили, щоб потрібно пройти весь огляд. У висновку, мені подзвонив наш сімейний лікар і розповів, що у моєї дружини рак. Я зателефонував їй, ми поговорили, вона сказала, що дізналась про це вчора.
Я намагався її підтримати, говорив, яка вона сильна, що вона молодець і зі всі може впоратися, але нічого з цього вона чути не хотіла. Вона лише повторювала й просила, щоб я повернувся до неї, бо без мене у неї нічого не вийде. Я коректно її пояснив, що вона свій вибір зробила на відпочинку, і тепер я готовий допомагати її лише як друг та фінансово.
Після цієї розмови мене вже місяць переслідує її сім’я, друзі й навіть деякі мої, які змушують мене повернутися до зрадливої дружини. Звісно, у нашому шлюбі було багато хорошого та щастя, але вона вирішила все зруйнувати й при цьому всьому не збиралась навіть розповісти мені правду. Якби не совісна подруга, то я б і досі був нічого не тямущим оленем.
Звісно, мені її шкода, і я нізащо не хотів би, щоб з нею сталось щось подібне, але це ніяк не впливає на наше розлучення. Я міг би повернутися, але який у цьому сенс, якщо я не зможу пробачити її? Будемо жити разом і двоє будемо нещасними?
Я готовий турбуватися про дівчину, яку колись сильно кохав, але я не готовий продовжувати жити з тою, ким вона виявилась, або стала насправді.
