Життєві історії
Лист, короткий, написаний дрібним, почерком, лежав на столі. “Буду проїздом. Зустрічай на станції, 11 грудня, о 22 годині. Я буду в останньому вагоні. Цілую тебе і доньку.” Валя
– Микито, роздягайся, проходь! – Олена Василівна відчинила двері й мало не за руку втягла хлопця в передпокій. – Нарешті наша невдачлива дочка привела хлопця в будинок! А
Максим дуже зрадів, побачивши оголошення про здачу кімнати в комунальній квартирі. Нове місто, потрібно якось починати облаштовуватися, а тут підвернувся такий варіант, та ще й поруч з роботою.
Зазвичай до бабусі в село, раз на місяць їздили батьки на машині, щоб відвезти продукти, все необхідне і просто провідати. Але незадовго до чергової поїздки батько підвернув ногу
Алла збиралася в кіно. Настрій був відмінний, а віддзеркалення у дзеркалі ще більше його підняло. Звідти на неї дивилася доглянута, стильно одягнена жінка. Алла задоволено посміхнулася до свого
Ірина не відразу зрозуміла, що новина про дачу виявиться початком трагедії. Вони з Андрієм готувалися сказати це за вечерею, як хорошу, навіть, радісну новину. Три роки відкладали, обирали,
Осінь знову осінь, ще одна осінь її самотності. Тоді була така ж осінь, коли Ганна, дуже заслабла. Видужувала довго, але все обійшлося, тільки на все життя залишилася неприємні
– Петрушо, онуче, візьми – я вчора пенсію отримала! – баба Катя тримала в тремтячій руці дві купюри по тисячі. – Відчепися, стара! – злісно кинув роздратований розмовою
– Паша, а я тобі зовсім не подобаюсь, так? – Цікаве питання. Чому ти мені його задаєш? – Ну, тому що… Ти мені трохи симпатичний, скажімо так… –
Руда вовна на пелені спідниці не відлипала, скільки не струшуй. Тамара давно припинила пробувати. Найда з’явилася у неї випадково. Сусід дядько Костя, який жив через три будинки, збирався