Життєві історії
— Ганнусю, передай Євгену, що він просто золото! — зателефонувала з самого ранку свекруха. — Який усе-таки в мене хороший син! Не перестаю дивуватися й радіти. Подякуй йому
– Повтори, що ти зараз сказав? – різко спитала Юлія. Артур знизав плечима, показуючи всім своїм виглядом: а що тут такого. Юлю від цього руху перекосило сильніше, ніж
Марина витирала руки кухонним рушником, коли задзвонив телефон. Номер висвітився знайомий — Олена Соколенко, її однокурсниця по дизайнерському факультету. Вони не спілкувалися понад три роки, з тих самих
Вже темніло. Катя неспішно йшла вулицею. Восени в неї завжди був меланхолійний настрій, ставало сумно. Півроку тому не стало її мами. Катя залишилася одна. Батька вона не знала,
Після відходу матері, Марина отримала у спадок старий будинок у маленькому містечку. Він був досить великий, дуже давно його збудував прадід. У нього було багато дітей, тому будинок
Віка та Матвій не стали влаштовувати грандіозне весілля, хоч і в неї, і в нього були деякі накопичення. У них була мета – трикімнатна квартира. Тому молоді люди
Валентина Андріївна сиділа біля вікна і дивилася на дощ. Осінь незабаром. Вона згадала, як вони з чоловіком їздили в цю пору по гриби. Спочатку в село на своїй
Валентина Петрівна жила на четвертому поверсі старої дев’ятиповерхівки, де у під’їзді завжди пахло не зрозумієш чим. Квартира в неї була акуратна, світла, з тюлем у дрібну квіточку на
– Іро, мені треба тобі щось сказати… – Що трапилося? Щось на роботі? – Ні, ні, на роботі все гаразд. Це… щодо моїх батьків. Ось воно що. З
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? Мені