Життєві історії
– Ах, ти, дідько кудлатий! Розлігся! Бубонці свої розвалив, та в вус не дме! А у дворі, що ж? Роботи для тебе немає? – Ну, згинь звідси негайно,
На черговій станції в приміську електричку увійшла колоритна пара: невисока, худенька жінка похилого віку з двома значними сумками та високий, добряче пом’ятий чоловік з характерним амбре. Вибравши місця
Раїса вийшла з кімнати, де лежав її напівпаралізований чоловік, і схопилася за одвірок. “Краще б тебе не стало одразу, ніж це все…” – знову подумала вона мимоволі, як
– Ти чого такий похмурий? – Запитав у друга Сергій, – пів години їдемо, а ти все мовчиш і мовчиш. Сталося що? – Лєнка на розлучення подала! –
– Мама дзвонила. Ми переїжджаємо! Збирай сьогодні речі, завтра перевезу вас. – Чоловік Лєри, Павло, поставив дружину перед фактом. Лєра навіть відповісти нічого не встигла, він сказав це
– Люся, ти своєму футболку брати будеш? Ти що, бери, не губися, реально гарні знижки. Бавовна сто відсотків, а якість відмінна, я своєму дві взяла! Давай разом по
– Слухай, Ганно, тут така справа, – нервово почав чоловік, старанно відводячи очі убік. – У мене новини погані. Ти тільки не хвилюйся, гаразд? Ну… загалом, Пашка в
Втомилася я просто, слово честі, почуваюся просто загнаним конем. Тільки-но батька доходила, на мені свекруха, дитина, ще й мама тепер… Не встигаю нічого. Зі свекрухою, звичайно, менше мороки,
– Що, знову? – мати зустріла Аліну запитанням, стривожено вдивляючись у заплакане обличчя дочки. Аліна, схлипнувши, опустила очі: – Знову… Інна Львівна важко зітхнула, відчинила ширше двері, впустивши
Не те щоб Іра не любила вітчима, просто не прийняла. Ну, який він їй тато? Не було ніколи в Іри тата і цей “дядько Федя з’їв ведмедя” теж