Чисте сумління – найкраща подушка…
Антон прокинувся від тихого методичного стуку. Так його будила мати. Вона не говорила вже через два роки після другого інсу.льту. Поступово у них сформувалася мова: один стукіт –
– Ось баби все запитують, чого він до неї понадився? А він на добро йде, на ласку, як метелик на світло… Така вона, Дашка… І нехай дружать. А добро – це основа кохання. Тепла в неї душа. Тепла…
Дарія Сергіївна їздила в село на дачу вже чотири роки. Вона із задоволенням займалася городом, садом, з нетерпінням чекаючи на пенсію. Щоб не їздити на роботу, встаючи влітку
-Дорога матуся! Ми з Андрійом запрошуємо тебе в неділю на наш маленький сімейний ювілей, все-таки п’ять років минуло, а ти маєш найпряміше відношення до нашої сім’ї, можливо і сім’ї не було б без тебе. І взагалі, дякую за Андрія
Увечері Ірині Степанівні зателефонувала Оксана, дружина її сина та повідомила: -Дорога матуся! Ми з Андрійом запрошуємо тебе в неділю на наш маленький сімейний ювілей, все-таки п’ять років минуло,
– Я тридцять п’ять років тягла все сама, хочу пожити для себе! – Мама розцвіла після розлучення, а батько в’яне, як скошена трава
Я приїхала до батьків, як завжди це роблю щосуботи. Двері відчинив тато. Він виглядав стомленим, недбало одягненим і сумним. Привіт, доню, – сказав він тремтячим голосом і міцно
Мудра свекруха набуває доньки, а нерозумна – втрачає сина!
– Я не сподобаюся твоїм батькам, – переживала Галина. Вони їхали з Андрійом у приміській електричці до села, де жили його мама та тато. – Я хочу, щоб
-Миколо, як ти мені набрид! Як я могла прожити з тобою двадцять пʼять років?
Рано-вранці Олена поверталася додому з відпочинку. Вона їхала назад, до свого чоловіка,а перед очима в неї все ще була струнка постать її нового коханця Дениса… Кохання в його
Колишній забирав сина на вихідні, й вираховував за кожен день з аліментів…
– Мамо, я не поїду до нього! – Син Кирило стояв у коридорі вже в кросівках, у куртці навстіж. Голос ще ламався, перескакував з баса на дискант, через
– Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем, зазирнувши до кухні. – Я так і знала, – із злим роздратуванням сказала Наталка. – Далі коридору її не пускай! – Я дам їй грошей? – винувато запитав Артем. – Якщо вона відразу піде, то дай
-Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги на аркуш. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти
Щиро кажучи, набридло все. Ще й безліч родичів дружини, які приїжджають щотижня із села. Жодні вихідні не проходили так, щоб не було когось у гостях. Ось у Лади родичів немає зовсім. І зустрічає вона мене з посмішкою, а не з проблемами, як дружина, – думав Ігор
Лада поцілувала Ігоря в щоку: -Пам’ятай, ти мені обіцяв! -Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну фігуру дівчини. – Все, все, піду. Бо знову залишуся. Двері зачинилися, й Ігор,
– Мамо! – Покликав син. – Що, любий? – А бабуся сказала, що скоро тут татова секретарка житиме! Ганна Геннадіївна різко закашлялася. Оля застигла біля підвіконня. – Льоню, що ти таке вигадуєш? – Тонким, неприродним голосом заголосила свекруха
Оля змахнула вологою ганчіркою невидимі крихти з клейонки. – Оленько, ти б у холодильнику ревізію провела. Ганна Геннадіївна стояла біля відчинених дверцят рефрижератора. Вона гидливо двома пальцями відсувала

You cannot copy content of this page