З рідних грошей не беруть, вони ж теж допоможуть, якщо треба! – Впевнено заявив чоловік. Але, щось пішло не так…
Юрій ніколи не відмовляв у допомозі близьким. Дрова привезти – будь ласка, город зорати – звісно, ​​з ремонтом допомогти – без проблем. З рідних грошей не беруть, вони
-Ви Стеценко Віктор Михайлович? – запитала дівчина. -Так це я. А ви хто? -А я Оля, ваша внучка, – дівчина невпевнено посміхнулася. -Але як… Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається.
Віктор стояв біля плити, намагаючись впоратися із брудним чайником та чашкою. Він нарешті налив води в чашку, сів за стіл і задумався. Йому було трохи за сімдесят. Останні
На порозі, загорнута в хустку поверх шапки, стояла його мама. В руках були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало… Жінка видно було, що трохи змерзла. -Ой, Андрійку! У нас там таке сталося… Допомога твоя потрібна
Андрій сидів на своєму новенькому дивані, пив каву і дивився телевізор. У двері хтось подзвонив. -Хто ж це може бути? – він невдоволено поставив чашку на столик і
– У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
Весь день був якийсь невдалий. Спочатку на роботі Оксані зменшили премію через те, що вона вчасно не подала звіт в бухгалтерію, потім зателефонував син і сказав, що вони
– Не можу більше! Прикинь, завтра мали їхати на природу з Віктором та його друзями, а тут цей похорон!
Увечері Оксані зателефонувала найкраща подруга Катя і напросилася в гості. Батьки були у від’їзді, і Оксана з радістю погодилася. Тільки голос подруги Оксані не сподобався. “Щось знову з
– Іване, ти колись дивився на себе збоку? – спитала вона. – Я щодня тільки й роблю, що дивлюся на себе збоку, – сердито відповів Іван. – І що ти можеш сказати про себе? – спитала Оксана. – Як про людину? – уточнив Іван. – Як про чоловіка та батька
Оксана мила посуд на кухні, коли туди зайшов Іван. Перед цим він вимкнув на кухні світло. – Ще цілком світло і можна не витрачати електрику, – похмуро пробурчав
Скільки можна? Я щодня вигрібаю цей бруд з-під ліжка! Важко самому хоча б у ящик для білизни у ванній кинути? Скільки тобі казати? Шість років одне й те саме! Міг би й сам прати! Нічого б із тобою не сталося! Але ти навіть у ванну віднести не можеш!
– Де мої шкарпетки? – Сергій розгублено дивився в ящик комода. Там було пусто. – Світлана! Де шкарпетки? – Під ліжком, – Світла гриміла на кухні посудом. У
– Мамо, навіщо ти псуєш мені настрій? Через годину я маю бути в РАЦСі, а ти запитуєш, чи не передумала я?!
Марина й Сашко одружилися зовсім молодими, ще студентами. Вона навчалася на третьому курсі, а він — на п’ятому. Як тоді здавалося дівчині, її обранець — такий розумний і
Підійшовши до шафи, жінка насамперед перевірила, чи не поцупили її норкову шубу. Та, на щастя, висіла на своєму місці, як ні в чому не бувало – Дивно, – подумала Надія, – якби до мене навідалися б якісь негідники, шубу взяли б насамперед! Поспішно скинувши пальто та чоботи, жінка пройшлася кімнатами
Надя поспішала додому. Останні робочі тижні цього року вимотували її до краю. Жінці зараз хотілося лише одного, побути в тиші, скинути тягар проблем та турбот хоча б на
Ось так, в раз, втратила вона і чоловіка, і синочка…
Не щастило Іванці з мужиками, хоч плач. Перший раз заміж вона вийшла зовсім молоденькою. Ігор був чоловік добрий і роботящий. Дуже любив рибалку. Жили вони з Іванкою добре.

You cannot copy content of this page