– І цей фрукт туди ж – каблучку не може купити, ні, ну ти чув, Вітю? А пам’ятаєш, з якою обручкою ти мені пропозицію робив?
Марина Олексіївна щось наче упустила, забула якусь важливу дрібницю… Неприємно щось свербіло в пам’яті… Вона поплескала себе по стегнах, машинально намагаючись знайти кишені у весільній сукні. Як безглуздо,
-Я носитиму тебе на руках все життя… Даремно вона так поспішає – може, варто трохи почекати, може, це просто звичайні сімейні негаразди. Ні, не буде вона сьогодні цю розмову починати…
Таня йшла додому і намагалася згадати, за що ж вона покохала свого чоловіка… Тепер він так їй набрид, що вже який день по дорозі з роботи вона подумки
– Сама винна, мамо, сама й висьорбуй, – сердито заявила Юля. – Ти ж хотіла волі. Насолоджуйся тепер, хто заважає? – Але ж я в лікарні! Яка тут воля? – заперечила Тамара Леонідівна
– Сама винна, мамо, сама й висьорбуй, – сердито заявила Юля. – Ти ж хотіла волі. Насолоджуйся тепер, хто заважає? – Але ж я в лікарні! Яка тут
Мати побачила, що дочка сиділа на рюкзаку під дверима квартири, а вітчим дивився у вічко і не відчиняв…
Лампочка на майданчику третього поверху блимала, сіпалася, гасла і раптом спалахувала знову, ніби не могла вирішити, світити чи ні. Валентина важко підіймалася східцями. Ноги після зміни гули, і
Є речі, які мати не повинна говорити власному синові. Віра Сергіївна сказала їх усі за один вечір, стала на бік невістки, й жодного разу не пошкодувала
Є речі, які мати не повинна говорити власному синові. Віра Сергіївна сказала їх усі за один вечір, стала на бік невістки й жодного разу не пошкодувала. А почалося
З ним явно щось відбувається. Напередодні свого сорокаріччя чоловік Оксани помітно змінився. Кожен ранок він починав з прийняття душу, голився особливо ретельно, парфумився і вирушав на роботу. Ні, він не був директором підприємства, навіть начальником цеху не був. Його нещодавно призначили бригадиром у цеху, дали трьох підлеглих. Не перед ними ж він так марафетиця?
Оксана дивилася на свого чоловіка і не впізнавала його. Віктор зробив модну стрижку, прикупив нових сорочок, пару молодіжних піджаків, дорогі черевики. І це її Вітя, якого в магазин
– Я Тамара Альбертівна, – сказала мама, – теща вашого друга. І якщо ви збираєтеся тут їсти, то будьте ласкаві спочатку попрацювати. Шашлик, як відомо, смачніший після фізичної праці. Це – науковий факт. Мабуть, щось в обличчі мами було таке… Але до обіду грядки були скопані, – і не тільки грядки…
– Я гість, я не буду нічого тут прибирати! – Заявив Вітька. – Справді? – Запитала я. – Так! – обізвався він. – А знаєш чому? Тому що
Сусідка вічно сунула свій ніс у чужі справи. Вона була доброю жінкою, але цікавою. – А у Вас щодня свято, – продовжувала сусідка, мило посміхаючись. – Вже два тижні веселощі. Що відзначаєте, Андрій Іванович? Дізнавшись, що це триває вже два тижні, Андрій, звичайно, був вражений, але виду не показав
Андрій повертався додому з відрядження. Зазвичай він повідомляв дружину Олену про те, що повертається, за день до приїзду. Але цього разу забув це зробити. Ну, так вийшло. Андрій
Колись вона сама у 25 років поїхала з села у місто, подалі від непутящих батьків… Довелося жити самій, влаштовуватись на роботу, від якої вона в той час і отримала квартиру. Наївну дівчину з села, не дуже гарну і зі смішною сільською говіркою ніхто з хлопців серйозно не сприймав, заміж не кликав…
Донька в Тамари зʼявилася досить пізно – у 37 років. Колись вона сама у 25 років поїхала з села у місто, подалі від непутящих батьків… Довелося жити самій,
Дві дружини, два сина…
Микола пішов в іншу сім’ю, коли Васі було три роки. Вася особливо нічого і не зрозумів, тільки спочатку вечорами чекав на повернення батька з роботи. Батько не приходив,

You cannot copy content of this page