Віра Іванівна прийшла додому і дуже здивувалася, коли побачила сина. Дмитро вже другий рік жив зі своєю дружиною окремо від них і бачилися вони не частіше, ніж кілька разів на місяць і то тільки у вихідні. А тут робочий тиждень.
– Щось сталося? – замість привітання спитала Віра Іванівна.
– А ти що, не рада мене бачити? – Спробував пожартувати Дмитро, але наткнувшись на суворий погляд мами, відповів: – Та від Лєнки пішов.
– Що означає пішов? – суворо спитала вона сина.
Маючи жорсткий характер вона взагалі жартувати не дуже любила. Мабуть, робота накладала свій відбиток, як-не-як працювала вона в колонії для неповнолітніх.
– Ну… ми посварилися, – промимрив Дмитро, намагаючись усім своїм виглядом показати, що говорити йому на цю тему не хочеться.
– І що? – подивилася вона в очі синові: – Ти бігатимеш до мене після кожної сварки з дружиною?
– Ми розлучаємося! – випалив Діма.
Віра Іванівна продовжувала дивитись йому в очі і цей погляд говорив про те, що вона потребує пояснень.
Зітхнувши, Дмитро сказав:
– Вона хоче на мене ще й домашні справи повісити! А я з роботи і так утомлений приходжу.
– А ти що, переломишся, чи що, якщо допоможеш дружині? – не підтримала його мати.
– І вона мені те саме сказала. Тільки я їй відповів, що жінка – хранителька вогнища й домашні справи має робити вона.
– І де ти цього лайна нахапався? – спитала його мати, втрачаючи вже всяке терпіння.
Вона втомилася після роботи, їй хотілося прийняти душ, відпочити, спокійно повечеряти із чоловіком, а тут він зі своїми шмарклями. Та ще з якимись думками патріархально-середньовічними.
Вона все життя прожила із чоловіком, але такого від нього ніколи не чула. Вони разом працювали, разом справи по дому робили, разом дітей виховували і не було у них поділу праці. А тут, чи бачите, мужик у сім’ї знайшовся!
– Я тебе питаю! – крикнула на нього мати так, що якби він не був мужиком, обов’язково б намочив штани. – Ти де цього набрався? Справи він поділив!
– А ти мамонта втомився здобувати? Ви обидва працюєте і ви обидва здобувачі. Значить, і домашні справи разом повинні робити. Чи ти їй запропонував з роботи звільнитися і займатися будинком? Ні?
– Тоді чого викаблучуєшся? Ти хоч раз бачив, щоб ми з батьком через домашні справи сварилися? А все тому, що у нас вистачає розуму однаково йти в упряжці.
В цей час з роботи прийшов батько і, побачивши сина, здивовано запитав:
– Щось сталося?
“Навіть питання однакові ставлять” – подумав про себе Діма, а вголос сказав:
– Ми з Оленкою розлучаємося.
– Ну і дурень, – коротко відповів батько і поніс на кухню пакет з продуктами.
– Ігорю, наш син – бовдур, – сказала чоловікові Віра Іванівна і розповіла про причину сварки.
– І що, він тепер з нами житиме? – Запитав Ігор у своєї дружини, а потім звернувся до сина:
– А ти знаєш, що сім’я – це упряжка? Це означає, що ти знаходишся в одній упряжці зі своїм супутником життя. Тому і тягнути ваш віз, тобто сімейні обов’язки, ви повинні на рівних.
– І якщо один починає ухилятися від роботи, то другому доводиться тягнути за двох. І закінчується це тим, що або один ноги простягне, або віз зламається.
Дмитро задумався, але образа на дружину його не відпускала. Він сподівався, що батьки його підтримають, а по суті вони стали проти нього.
Далі батьки говорили про Дмитра, зовсім не звертаючи на нього уваги. Ігор Володимирович викладав продукти із сумки, а Віра Іванівна розкладала їх на місця. Вони всім своїм виглядом показували, що він тут зайвий і няньчитися вони з ним не збираються.
Діма дивився на їхню сімейну ідилію і не розумів, як вони, такі жорсткі в житті, поводяться, як зайчики.
– Ну, і що ти тут стоїш? Іди з дружиною мирись! – суворо сказав йому батько. – І викинь із голови всю цю нісенітницю, хто, що та кому винен! Берегти повинні один одного і допомагати – ось що ви маєте! Все, йди, у нас із матір’ю свої справи.
Дмитро вийшов від батьків збентежений, не такого прийому він чекав. Натомість образа на Олену вже пройшла і він розумів, що й сам добрий, – влаштував сварку на порожньому місці.
Але одне він таки зрозумів: він хоче збудувати таку ж щасливу родину, як у його батьків, – просто жити…
