Мережа активно формує нові уявлення про дружбу. Про наших веб-френдів ми часом знаємо більше, ніж про старих знайомих, ділимося з ними майже всім, а у відповідь чекаємо уваги до себе і підтримки.
Аналіз нової реальності.
Вперше в цьому році англіканська церква вирішила запитати думку громадськості, вибираючи свого главу – архієпископа Кентерберійського. І зробила це за допомогою мікроблогів. Висловлюватися можуть прихильники всіх релігій, а також атеїсти і агностики.
Ця історія показує, наскільки велике сьогодні значення віртуальних зв’язків. І це тільки на перший погляд Мережа формує поверхневі, «неповноцінні» відносини. «Кількість френдів в Facebook визначається щільністю соціальних зв’язків поза мережею, а не навпаки, – запевняє психолог Джон Качіоппо (John Cacioppo), директор Центру когнітивної та соціальної нейробіології Чиказького університету (США).
Використання соціальних мереж не створює нові відносини, воно просто переносить існуючі з однієї платформи на іншу. Іншими словами, Facebook не руйнує дружні зв’язки – але і не створює нових.
Зате соціальні мережі допомагають нам по-новому побудувати спілкування з друзями, дозволяючи навіть при постійному браку часу бути на зв’язку і, якщо буде потрібно, прийти на допомогу один одному.
У той же час інтернет робить простим і природнім крок назустріч новим знайомим.
Знімаються всі бар’єри: ні вік, ні відстань, ні соціальна приналежність більше не є перешкодою для зав’язування відносин. А вони дійсно зав’язуються – часом ми щодня думаємо про свого віртуального друга, регулярно пишемо йому повідомлення, відповідаємо на його листи, поділяємо з ним думки і настрій.
Чи можна назвати це дружбою? Одним з варіантів – безумовно. Поняття дружба активно розвивається саме завдяки соцмережам. І не виключено, що поряд з «другом дитинства» або «старовинним другом сім’ї» незабаром з’являться «друг в Facebook». З людьми, яких ми вибираємо під френди, у нас буде багато спільного: професійні інтереси, інтелектуальні запити, можливо, загальні особисті та сімейні проблеми і способи їх вирішення .
Тому віртуальна дружба поступово стане наповнюватися участю, співпереживанням і відповідальністю, як в класичних дружніх відносинах.
Хто там?
Facebook: дозволяють миттєво бачити френдстрічку, посилати приватні та публічні повідомлення, виходити на друзів своїх друзів, відшукувати цікавих нас персон, спілкуватися в чаті в режимі реального часу.
Допомога і підтримка
У Мережі ми часто шукаємо тих, хто пережив ситуацію, порівнянну з нашою, і готовий поділитися своїм досвідом: при народженні дитини, розлучення, хвороби, пошуку роботи або адаптації в новому середовищі. Сотні форумів на таких ресурсах, як Mail.ru, 7ya.ru, Doctor.ru, дозволяють встановити зв’язки, засновані на обміні інформацією, співчуття і взаємодопомоги. «Після пережитого стресу я захворіла булімією, весь час щось їла, соромилася зростаючого ваги і нападів нудоти, перестала запрошувати в гості друзів, – розповідає 30-річна Марія. – На форумі bulimiastop.ru я змогла зустріти людей, які розуміють цю проблему, готових обговорити її, допомогти конкретними порадами ». «На тематичних форумах ми відчуваємо, що не самотні, що ми причетні до якоїсь спільноти людей – тих, хто пережив той же, що і ми, – пояснює психолог Євген Осін. – Крім того, завдяки анонімності інтернет-спілкування виникає ефект сповіді, як з випадковим попутником в поїзді. Страх бути відкинутим – один з найсильніших страхів, тому в спілкуванні з людьми, які нам небайдужі, ми нерідко боїмося розкритися до кінця. А розповідаючи про себе віртуальним знайомим в інтернеті, можемо усвідомити ті почуття, в яких боялися самі собі зізнатися ».
Більш легкі зв’язки
У дружньому спілкуванні по інтернету ми відчуваємо себе розкутими ще й тому, що нас не обмежує фізична присутність співрозмовника і ми готові розповісти про себе більш потаємні речі, ніж зважилися б при особистій зустрічі.
Спілкування в інтернеті створює у нас відчуття постійної присутності іншого в загальному для нас просторі. Разом з тим ми ніколи не знаємо, чи є він там саме в даний момент, чи читає те, що ми пишемо, співпереживає нам по-справжньому, – і це свого роду« відсутня присутність. У веб-просторі ми немов відмовляємося від бажання стати необхідними для іншого. Виникає ризик задовольнитися не дуже «залученими» відносинами, в той час як для дружби необхідна тілесність.
Бувають ситуації, коли одних слів недостатньо, коли вони не замінять погляду, обійми, фізичної присутності. Дійсно, часом ми так потребуємо того, щоб бачити своїх друзів, ходити до них у гості, разом сміятися і переживати, відчувати їх плече, а не тільки обмінюватися сухою інформацією і згадувати про їх день народження завдяки «напоминалці» Facebook.
