Дуже складна ситуація у мого єдиного племінника Вані. Йому 24 роки. Він гарний, сміливий, розумний хлопець. До недавнього часу жив із дівчиною, яка старша за нього на шість років. Вони не були розписані, просто жили разом в орендованій квартирі, притиралися один до одного перед весіллям.
Відносини з боку Вані були серйозні, любив він дуже свою Любу, так звати його дівчину. Люба була не погана жінка, тільки бентежив нас її вік, надто для Вані вона була доросла. Але ми в сім’ї не звикли лізти один до одного в життя зі своїми порадами. Головне, що племінник був щасливий!
З початком повномасштабних вторгнень Ванька одразу записався до тероборони, а потім пішов захищати свою родину та батьківщину на передову. Кохана на нього чекала, переживала. Він їй висилав гроші на оренду квартири та на всі її побажання. Таким чином Люба не шкодувала грошей на одяг, на косметолога та салони краси. Дівчина прямо розцвіла, вклавши в себе кругленьку суму, яку висилав регулярно Ваня. Племінник робив усе, щоб не втратити кохану.
Через час служби Ваню відпустили у відпустку. Він вирішив зробити сюрприз нам усім і не сказав, що приїжджає. Дорога в нього була далека, приїхав він рано-вранці та вирішив спочатку розбудити кохану, прийняти душ, а потім уже йти до мами. Приїжджає додому, відчиняє двері та бачить свою Любу в обіймах іншого. Ось так “сюрприз” лише для Вані!
Звичайно ж, вибухнув скандал серйозний. Люба виправдовувалася:
– Мені вже більше ніж тридцять років, мені час дітей народжувати та сім’ю будувати, а не чекати тебе по пів року, коли ти у відпустку прийдеш. І чи прийдеш взагалі – додала вона.
-Справді можу ж і не прийти, а можу прийти, але поранений – сумно констатував факт Ваня.
Прийшов до матері він дуже пригнічений. Емоційний стан на нулі, адже йому повертатися далі на службу, де потрібно бути зібраним і далі продовжувати боротися з ворогом і захищати свою родину та батьківщину. Усією сім’єю ми намагаємося підтримати Ваню, кажемо, що у нього все ще попереду і знайде він ще своє кохання. Але поки що безрезультатно. Переживаємо, що на передовій він не матиме мотивації боротися.
