Зі свого начальницею, Лерою, працюю давно. Вона серйозна, різка, вимоглива, але справедлива. Через дрібниці не чіпляється. Якщо добре працюєш, не помічаєш, що вона не янгол.
Особисте життя в неї не склалося через її характер. Чоловікові не подобалося, що Лера постійно затримується на роботі, що робота у неї на першому місці. Він чіплявся до неї по всяких дрібницях: то суп не такий, то в холодильнику немає чогось, особливо його улюбленого пива.
Вона все пропускала повз вуха, кажучи, що основний годувальник вона. А якщо йому щось не подобається, то двері – он там.
Він теж міг би купити продукти і приготувати, а випрати в машинці-автоматі може будь-який дурень. І такі причіпки і перепалки були у них майже кожен день. Один раз чоловік так дістав Леру, що вона запустила в нього сковорідку, на якій смажила картоплю. Чоловік ухилився і сковорода зачепила його по дотичній, основний удар припав на двері.
Після цього чоловік боявся чіплятися до неї. Незабаром вона з ним розлучилася, кажучи, що всі мужики козли, і не варто з ними зв’язуватися. З тих пір Лера була одна, і з головою поринула в роботу. Від самотності не страждала, так як була дуже хороша собою: висока, струнка, натуральне руде волосся, зелені очі, і мужики на неї заглядалися.
Я працював у відділі у Лери. Вважався кращим фахівцем. Моя слабкість – жінки. Нічого не можу з собою вдіяти – подобаються вони мені, хоча і набридають швидко. Загоряюсь, починаю бурхливий роман, але швидко остигаю.
Нажив собі купу ворогів в особі колишніх коханок. Одна з них обіцяла помститися мені.
Лера терпіла мої вибрики, але говорила, що вбила б мене. Моя дружина теж знала про мою слабкість до жінок, час від часу загрожувала розлученням. Я на деякий час припиняв свої походи наліво, і наші відносини налагоджувалися до мого чергового роману.
Не можу я пропустити жодне гарненьке личко! Кожен раз думаю, ну все, цей роман буде останнім, треба зав’язувати, і ставати зразковим сім’янином.
Робота у мене відмінна, добре заробляю. Що мені ще потрібно? І я вирішив: романам – стоп!
І тут до нас у відділ прийшла нова співробітниця Оленька. Коли я її побачив, у мене знесло дах. Зовні вона була схожа на Леру, тільки молодша за неї. Теж висока, струнка, рудоволоса (тільки фарбована), кароока. Навіть її косметика, яку вона накладала явно зі знанням справи, мені дуже подобалася.
Зі спини Леру і Оленьку не відрізнити. Це і зіграло злий жарт зі мною. Оля різко відкинула мої залицяння. Мене це зачепило. Знаю, що я привабливий, ще жодна жінка не встояла, а ця швидко поставила мене на місце. Я крутився навколо неї, але все було марно. Весь відділ зачаївся й чекав, чим закінчиться моя облога.
Руда начальниця викликала мене до себе на «профілактику». Казала, що поведінка моя аморальна, і що вона завжди була на стороні моєї дружини. Ще що у мене дружина красуня, хороша господиня, чудова мати дітям, і гарна на зовнішність. Лера попередила мене, щоб я залишив Олю в спокої, інакше вона зі мною буде розбиратися сама.
Перший раз я зазнав фіаско. А тут дружина стала влаштовувати мені скандали. Вона дізналася про високу, струнку, руду Оленьку, але не знала, що та не звертає на мене жодної уваги. Хтось із моїх колишніх коханок переконав її в тому, що у нас з Олею роман. Дружина вирішила простежити за мною.
Один раз Лера поверталася з роботи, як завжди, пізно. Я теж затримався. Ми йшли разом. Лера знову мене «виховувала», тобто вичитувала за Оленьку. Дружина чекала мене. Вона побачила нас з Лерою, але зі спини. Зі словами «стерва фарбована», вона вчепилася ззаду Лері в волосся.
Лера не стала відповідати в стилі Гурченко – «це мій натуральний колір», а відкинула мою дружину, і та полетіла в кущі.
Вона не знала, що у Лєри був бойовий досвід, та ще із застосуванням сковороди, і що нападати на Леру небезпечно. Слідом за дружиною в кущі полетів і я. Нахилившись до кущів, Лера процідила крізь зуби: «Тебе звільнено. А якщо не захочеш, то я знайду привід! І зі своїми жінками розберися ».
Зі своїми жінками я розібрався. Дружина від мене пішла, Олю я не завоював. З хорошої роботи довелося звільнитися. Тепер я холостий, безробітний, і поки мені не до романів.
