fbpx

Люба батьків поважала, і зараз би прийняла, якби вони захотіли тільки

Люба ніколи не залежала від думки інших, але часто прислухалася до батьківського слова. Вона слухала батька, коли той казав їй куди вступати, слухала коли замість неї вирішували її долю щодо вузу, гуртків, одягу, всього.

Дівчинка росла слухняною, майже ніколи не карали її за непослух чи якісь проступки. І не треба було. Люба корилася волі батьків, поважала їх та була вдячною за все, що вони їй дали.

В школі вчилася добре, хоч і хотіла їхати в місто навчатися на психолога, батько без неї подав документи на лікаря. Через знайомого вирішив питання зі вступом. Не спитавши чого хоче єдина донька просто поставив перед фактом, сказав коли дата вступу.На цей раз вона також скорилася.

Мабуть це єдине, чому вона була рада. Тому що інститут був у райцентрі, їздити було далеко, жила в гуртожитку. Могла хоч трішки спокійно видихнути від щоденного конвою батька і прискіпливих поглядів матері.

Ні, вони не хотіли їй нічого поганого. Вони просто хотіли щоб їх донька була ідеальною. Хотіли людину з неї виростити. Сама тому не пускали гуляти, саме тому на відпустили на випуск після школи, щоб бува в пелені не принесла.

Люба старалася весь час приділяти навчанню. А потім зустріла Сергія. Він був веселим, ні про що не думав, нікого не слухав. Це в ньому їй і сподобалося. Адже їй так цього бракувало, так не вистачало в самій собі.

Потім закрутилося, сесія, зустрічі, перші поцілунки і недоспані ночі. Одного разу їй стало погано прямо на іспиті. Вона думала, що це через нерви, але ні, сама ж бо на лікаря вчилася, розуміла до чого це.

Приїхала до батьків і розповіла все як на духу. Сказала що вже 5 місяць і нічого вона робити не буде. Батько виставив її з дому прямо посеред ночі в мороз. Найближчий автобус був тільки завтра зранку. Переночувала в подруги і поїхала.

Таки народила, Сергій був постійно разом з нею. Допомагав, отримав гарну роботу, купили квартиру. За донькою Євою народили ще й сина Іллю.

Батьків Люба і досі не бачила. З села виїхали майже відразу. Хоч і через родичів передавала вона їм свій номер, та не подзвонили, не знайшли в собі сили. А внукам вже більше 10.

Related Post

Ангеліна прийшла попрощатися з Іваном…Ангеліна прийшла попрощатися з Іваном…

– А давай наввипередки до гірки? – запропонував він їй, передчуваючи перемогу. – Неа, – відмовилася вона, – Вихователька сказала не бігати. Дістанеться потім. – Здаєшся? – Сказав він її

facebook