Можна запитати в будь-якого нашого знайомого, що він думає про мою свекруху, і відповідь буде очевидною. Я більш ніж впевнена, всі її будуть описувати, як людину добру, готову прийти на допомогу у скрутну хвилину. Але не для нас, адже її “допомога” вилазить боком усій родині.
У шлюбі з Вітею я всього кілька років, і мені дуже набридло те, що наш вільний час розподіляємо не ми самі, а мати Віті. Ця жінка дуже сильно вплинула на мого чоловіка; він абсолютно не помічає, що можна і відмовлятися від її прохань. Не те щоб прохань, скоріше наказів.
– Вітюшка, я вже сказала подрузі своїй, Людочці, що ти її диван старий перенесеш з балкона, так що вставай і їдь, допоможи.
Ось приблизно таке чув мій чоловік уранці в черговий вихідний.
Що дивовижно, хоч і обіцянки давала вона, робити, звичайно, це належало нам. Мама Віті не втомлюється говорити про те, наскільки важлива допомога людям. Ну от і виконувала б вона свої обіцянки самостійно, подумаєте ви. У цьому вся суть: свекруха долучала до роботи кожного, але тільки не себе. Вона задовольнялася тим, що всі хвалили її за допомогу.
Звичайно, це добровільне рабство спочатку торкнулося і мене. Та й робота в мене така, можна сказати співчутлива, адже я працюю медсестрою. Спочатку я так само виконувала «прохання» свекрухи, мовляв, допоможи з тим уколом, постав крапельницю інший, комусь тиск виміряй і так далі. Однак усвідомлення того, що мене просто експлуатують, прийшло до мене досить швидко.
Я розуміла, що черга з хворих кінця і краю не має, тому сказала, що задарма нікому допомагати більше за вказівкою не збираюся. Платіть або лікуєтесь не моїм коштом. Я щодня з купою таких проблем і у своїй професії стикаюся.
Але свекруху моя заява страшенно образила. – Так не можна, допомогу сім’я наша як за традицію взяла, а ти так до цього ставишся. Я була найкращої думки про тебе.
Дивна річ, ось, наприклад, нещодавно моїм батькам у заміському будинку знадобилася допомога, тож від свекрухи ні слуху ні духу.
Вітю вона завжди завантажувала завданнями від будь-яких нескінченних подруг. Ну звичайно свати не такі вже й важливі, як ці подруги. Адже Валі або Наді допомогти з холодильником/пральною машинкою або чимось ще важливіше.
Дзвінки від матері Віті стали для нас приводом, щоб сваритися. Якій дружині сподобається, що її чоловіка завжди немає вдома, тому що він бігає допомагати маминим знайомим. Навіть те, що я чекала дитину, не стало перепоною для виконання маминих доручень чоловіком.
Почувала я вже на початку терміну себе не дуже. Токсикози, біль у попереку, спині. І природно я чекаю підтримки та турботи від свого чоловіка, а не того, що він десь бігає, допомагаючи іншим малознайомим людям. Саме у такому формулюванні я це сказала.
– Як же я мамі рідній можу відмовити, вона ж так просить, – зітхає мій чоловік.
– Хіба ти не помічаєш, що ти в неї на побігеньках? Вона там наобіцяла щось своїм знайомим, а синку, біжи, роби – це починає здорово дратувати. Тут ще й сезон городів розпочався, передчуваю, що від прохань мами не буде відбою.
Я пішла вже на відверті заходи, і прямо сказала цій жінці, щоби більше не докучала дзвінками з криками про допомогу чоловікові.
– Вкотре переконуюсь, що ти, дорогенька, тільки про себе і думаєш! Зовсім не розумієш, наскільки важлива допомога для інших. Ось я як можу, так і сприяю цьому. Сподіваюся, що твоя дитина в тебе не піде характером.
Так, вона хоч раз самостійно комусь допомогла? Тільки й користується своїм м’якотілим синочком, якого завжди можна завантажити чужими справами.
Хоч я люблю свого чоловіка, але такий розклад справ мене зовсім не влаштовує.
Та й свекрусі дивлюся, не подобається, що я порушую їхню «сімейну традицію». Вона, мабуть, і буде рада, якщо я подам на розлучення. Та й начхати, що я буду виховувати дитину без батька. Головне, що всім знайомим тіткам допомогла, і всі її хвалитимуть за це.