Моя невістка нещодавно подала на розлучення, а сваха бачить провину в мені. Але я вважаю, що просто розкрила справжнє обличчя її дочки. Усі мотиви, які вона мала – бажання наживи. Це на краще, принаймні мій синок тепер не житиме з такою людиною.
Коли він уперше привів Сашу додому, материнське чуття відразу ж підказувало, що вибір не найкращий. Вона була наче актрисою з низькопробної мелодрами. Емоції були дуже награні, перебільшені. Це здалося мені підозрілим.
Але втручатися в особисте життя моєї дитини, я звісно, не стала. Все ж таки він дорослий чоловік і сам буде свою сім’ю будувати. Я з нею жити не буду, може, все ж таки помиляюся на рахунок дівчини. Однак останні події дали мені зрозуміти, що ні.
Наречені оселилися у двокімнатній квартирі, що дісталася мені від батьків. Ще коли син навчався в університеті, квартиру ми відремонтували, і там він залишився жити. Йому набагато ближче було діставатися до навчання, та й у принципі багато підлітків мріють жити незалежним життям, а тут така можливість. Перейшовши трохи пізніше на заочне навчання, він ще й сам почав оплачувати комуналку.
Але квартира досі записана на мене і я поки що не бачу необхідності переоформлення на сина.
Та і, ясна річ, що для комфортного життя їм зараз всього вистачає. Дитини вони не мають, Саша заявляла, що з необдумано брати на себе таку відповідальність не збирається. А навіть якби дитя і з’явилося, такого будинку цілком достатньо. Про продаж квартири мови взагалі поки що не заходило.
Щиро кажучи, я не засуджую їх за такий вибір. Я не схиблена на тому, щоб скоріше загрузнути у вихованні онуків, бо і сама поки що можу себе чимось займати. Працюю, і маю свої хобі. Але мама Сашка навпаки штовхає молодих якнайшвидше на це, адже все ще мріє внучку поняньчити.
Варто також сказати, що я ніяк не втручалася в життя мого сина з його дружиною, тільки сама їх кликала до себе зрідка. Та й про цю ситуацію з квартирою я навіть не дізналася від них безпосередньо, а через сваху. Звичайно, потім осторонь я залишитися не могла. Одразу ж набрала сина, і він почав мені розповідати.
Як з’ясувалося, на новій роботі Саші від неї були потрібні документи на майно чоловіка рухоме і нерухоме. Зрозуміло, майна на сина поки немає. Саша закотила істерику, звинувачуючи у всьому сина, а той зовсім не розумів, що відбувається.
І тут з’ясувалося, що їй життєво необхідне оформлення квартири саме на чоловіка. І я в її плани не вписувалася. Так само вона власне підбивала його на те, щоб він став власником документів. Але син принципово відмовився, оскільки він однаково єдиний, хто це успадкує.
Без скарг мамі ніяк не обійшлося, і вже через деякий час мені дзвонила сваха.
– Як же ти сина рідного залишиш наголо, чого ти так вчепилася, відписала б вже, – примовляла жінка.
– А з якого переляку? Ти ж на доньку нічого не відписала з майна, а мене підначуєш. Нехай живе собі із сином, я в їхнє життя не лізу, – сказала я.
– Ну ось і як їй тепер жити з усвідомленням того, що вона не господиня в будинку, сама ж розумієш, – казала сваха так, ніби в неї вуха заклало.
– Я ж, по-моєму, сказала, що в цій квартирі навіть не з’являюся, різниця їй яка? з документами ж просто формальності.
– А якщо формальності, то візьми та переоформ, чого тобі варте?
Тут я вже ясно зрозуміла, яка ваша Сашенька і що їй потрібно насправді, якщо така реакція. Ця розмова була швидко закінчена. Не пхайте носа, куди не просять, так би мовити. Невістка тут не має особливих привілеїв і не їй умови мені диктувати.
Звичайно ж, я обговорила це з сином, і він підтримав мене у роздумах. Зважаючи на все, це якась витончена брехня, майстерно придумана ними.
– Ти можеш ображатись, можеш не ображатись, але не довіряю я Саші, тому нічого переоформлювати не стану. Це може образити тебе, звичайно, але довіри, особливо тепер, Саша у мене не викликає. І я не збираюся найближчим часом змінювати свої плани, – такою була відповідь синові.
Однак його запевнення про те, що він і сам вважає цю ситуацію повною нісенітницею, заспокоїли мене. І ось мені зателефонувала вже й сама Саша, щоправда, вона дуже цікавий підхід у розмові знайшла.
-Ви ж ще можете своє особисте життя налагодити. А що ж вашому синові із сім’єю тоді залишиться? Він буде змушений із малознайомим чоловіком претендувати на свою належну частку майна.
Отож воно що! Ну спасибі, вже й життя мені влаштувала, і майно поділила і майбутнє сина наперед дізналася.
-Як я можу вирощувати дітей у будинку, який мені навіть не належить. Я завжди знаю, що будь-коли опинюся, грубо кажучи, на вулиці. Ось поки ваш син не отримає квартиру у своє розпорядження, про онуків і мови бути не може, – саме так вирішила мене шантажувати вона.
Але мене таким не проб’єш. Не хочеш ти мені онуків народжувати, так і не треба, народить хтось ще.
Обірвавши й цю безглузду розмову, було зрозуміло, що тут невістки нічого не отримати. А ось із чого я і почала. Саша вирішила розірвати шлюб із моїм сином. Він дуже засмучений цим, і я його чіпати не стану, згодом вляжуться пристрасті.
Так мені ще раз і сваха дзвонила з цього приводу.
– Ну як, досягла свого? Що ти наробила? Жаба задушила тебе!
Моєї провини тут немає. Нехай кажуть, що хочуть про мене, але очевидно, що невістка просто хотіла жити чужим коштом, і начхати їй було на мого сина. А я такої своєї дитини не хочу, нехай знайде собі гіднішу жінку.
