Минулого тижня мене відвідала ціла делегація, теща колишнього чоловіка та троє його дітей стояли на порозі

Минулого тижня мене, маму з маленькою дитиною, особисто розважало аж чотири людини. Насміялася так, що досі згадую і стає весело. Виступали в мене в коридорі троє дітей колишнього чоловіка і його теща.

Можете в таке повірити? І я раніше не змогла б, а вийшло саме так. Розкажу, з чого все почалося.

Ігор не був щасливий у шлюбі. Одружились, коли обом було по 25 років, він розраховував на серйозні, зрілі стосунки двох дорослих людей.

Деякі досі вірять у нісенітницю, що характер людини якось коригується залежно від його віку, наївні. Спочатку все було досить непогано.

Молоді та перспективні, взялися за облаштування свого особистого та професійного життя. Ігор уже працював в одному непоганому офісі, щоправда, на правах звичайного працівника.

Він не був начальником, але міг замовити слівце за дружину, яку незабаром теж працевлаштували на тому самому місці. Я цю історію чула стільки разів, що можу описати її до найменших подробиць.

Пропрацювавши разом якийсь час, сім’я починає замислюватися про дітей. Ігор поспішати не хоче, як і усі чоловіки. А ось Карина, його дружина, дотримується інших ідей. Як я зрозуміла, вже тоді вона часто спілкується про це з мамою, а та дає їй поради чи навіть настанови про велику та дружну родину.

Як би там не було, за рік-два Ігор та Карина стають щасливими батьками. Ігоря підвищують по службі, яке дружина йде в декрет. Начебто все добре, ні? Так, але це був лише початок.

На черговій із сімейних розмов Карина зізнається чоловікові, що їй не подобається працювати. Не подобається бути з іншими людьми, слухатись вказівок начальника.

Тому вона воліла б залишатися вдома на постійній основі. Ігор уже не просто співробітник, а дуже перспективний. Хто підтримуватиме затишок?

Серйозно подумавши, за кілька днів Ігор погоджується. Грошей вистачає і на них двох, і на дитину. Навіть на тещу, яку він став бачити у своїй квартирі підозріло часто. Ну та гаразд.

Друга новина про очікування малюка не забарилася. Мама була щасливою, а батько не розумів, як так вийшло. Тепер уже доведеться заощаджувати на всьому і подовгу залишатися на роботі. Та ще й Карина з усіма цими декретами сама, схоже, перетворюється на дитину. Вже доросла жінка, а стала якоюсь інфантильною, в іграшки грає сама з собою.

Коли Ігор дізнався, що дружина при надії втретє, з горя не знав навіть, що робити. Йому вже давно не давали підвищення, грошей не вистачало. Натомість дружина і теща були у нестямі від радості.

Дружина їм взагалі не цікавилася, тільки дітьми. Приходячи додому, він почував себе ніби в дитячому садку з чужими дітьми та незнайомою йому нянькою.

Десь у цей період ми й познайомились. Незабаром почалися відносини. Я бачила і відчувала, як спустошений чоловік у затертому піджаку з кожним днем ​​ставав щасливішим.

І з кожним днем ​​ми бачилися довше. Його до мене тягнуло, а вдома Ігор був не потрібен. Може, тільки його банківська картка та й усе.

Ми з ним одружилися, коли я була вже на третьому місяці. Зізнатися чесно, так вийшло. Ми цього не планували. Та ще й з огляду на минуле чоловіка… Але що вдієш, природа.

Спершу я побоювалася, що стану такою самою, як і його колишня. Але ні, знаєте, я навіть не надто погрубішала після пологів. Мабуть, у кожного своя схильність.

Але потім почався жах. Карина зі своєю матір’ю зрозуміли, що розлучення було не жартом і вирішили діяти. Через день до нас приходила одна з них з дитиною на руках, щоби поговорити з Ігорем. Мовляв, щось там на господарстві не те трапилося.

Або до неї дзвонив його співробітник, колишній друг, однокласник та інше марення. Мене це дратувало, але зробити я нічого не могла: вони буквально прикривалися дітьми.

Якоїсь миті Ігор просто запросив мене в кафешку за рогом і з сумним виглядом заявив, що хоче йти. Що його колишня не справляється, а в мене сильний характер і лише одна дитина. Він її не любить, але є поняття обов’язку. Що завжди пам’ятатиме про мене, природно, платитиме аліменти, допомагатиме і так далі. Все вирішено і змінити нічого не вдасться.

Для мене це було шоком. Я плакала, просила. Але він пішов. Добре, що я не залежала від чоловіка, сама заробляла, і це питання мене не надто турбувало. Але ж відсутність чоловіка, дитина. Погодьтеся, надто раптово.

Однак життя тривало, все якось пішло своєю чергою, і я зрозуміла, що цілком справляюся і сама.

Колишній, до речі, вже за півроку перестав платити мені аліменти, але я навіть не ображаюся. У нього 3 дитини, не рахуючи дружини. Гроші йому знадобляться. А в мене є подруги з дітьми, тож колясок, речей та цінних порад є навіть у надлишку. Слава богу, не погана собою, тож життя на цьому не закінчилося.

А тепер настав час повернутися до початку моєї історії. Прийшла, значить, до мене мати колишньої дружини мого колишнього чоловіка, непогано так, так? Та й дітлахів теж привела з собою. Кричала, репетувала. Волосся на собі рвала. Я перші 15 хвилин навіть не зрозуміла, що вона хоче.

Як виявилося пізніше, вона вимагає негайно перестати дзвонити Ігорю і не лізти в їхнє із Кариночкою життя. У них тільки все налагодилося!

Як мені, такій безчесній, що нагуляла дитину на стороні (нічого, що я в шлюбі була?), не соромно дзвонити одруженому чоловікові?! Мало я принесла біди і горя, так ще хочу. Я навіть не реагувала.

Але потім, коли мені цей цирк остаточно набрид, просто прогнала жінку і навіть дітлахів з порога. Я мовчала, а вона втомилася кричати, тому все вийшло само собою.

Ох, Ігоре. Який же ти негідник. Як тобі не соромно? Якщо дружина побачила, що ти по телефону розмовляєш із жінкою, значить, ти зовсім уже не ховаєшся. Хоч би листувався, зухвалий.

Як добре, що я не спілкувалася з тобою останніх місяців сім, а то й вісім. Совість зовсім мучити не буде. Але ти, як я подивлюся, часу не втоачаєш.

Знаєте, я навіть не ображаюся. У мене є наймиліша дитина, перспективи та впевненість у завтрашньому дні. А ці люди хай роблять, що хочуть. Аби не лізли до мене і до моєї дитини.

 

 

You cannot copy content of this page